Майк Боссі

Прізвище його українських пращурів — Босий.[2] Його дід Володимир Босий воював у складі січових стрільців.[3]

З 1972 по 1977 рік грав у головній юніорській хокейній лізі Квебеку за «Лаваль Насіональ». За чотири сезони забив 309 голів у ворота суперників.

На драфті 1977 року був обраний «Нью-Йорк Айлендерс» (НХЛ, 15 місце) та «Індіанаполіс Рейсерз» (ВХА, 44 місце).

У складі «Нью-Йорк Айлендерс» провів десять сезонів. Перша атакувальна ланка команди Кларк Жюлі — Браян Тротьє — Майк Боссі була однією з найкращих у лізі. У першому сезоні, як найкращий новачок, отримав трофей Колдера. Встановив рекорд ліги по закинутих шайбах для новобранців (53 голи).

В сезонах 1978/79 та 1980/81 забиває найбільшу кільсть голів у регулярному чемпіонаті (69 та 68). Але тоді ще не існувало трофея Моріса Рішара, нагороди найкращому снайперові ліги. «Нью-Йорк Айлендерс» домінував у НХЛ протягом першої половини 80-х років, п'ять разів поспіль грав у фіналі Кубка Стенлі. У перших п'ятдесяти матчах сезону 1980/81 забив 50 голів (повторення рекорду Моріса Рішара.

Спортивні медалі
Хокей із шайбою
Представник  Канада
Кубок Канади
Золото	Канада 1984
Срібло	Канада 1981

В 1982 році Боссі був визнаний найкращим гравцем на стадії плей-офф і отримав приз Кона Сміта. Напрочуд коректний хокеїст тричі отримував трофей Леді Бінг. Перший хокеїст ліги, якому в дев'яти чемпіонатах поспіль вдавалося забивати понад 50 голів. Він перший з гравців «Нью-Йорк Айлендерс», хто забив у регулярному чемпіонаті понад 500 голів та набрав понад 1000 очок.

Через хронічну травму спини завершив хокейну кар'єру у тридцять років. У 1988 році журнал «The Hockey News» назвав Майка Боссі найкращим «чистим нападником» всіх часів і народів. Серед гравців НХЛ, які забили в регулярному чемпіонаті понад 200 голів, займає перше місце за середньою результативністю —— понад 76 відсотків (друге місце за цим показником у Маріо Лем'є). З 22 березня 1992 року №22, під яким виступав Майк Боссі, не використовується у клубові «Нью-Йорк Айлендерс». З 1991 року член зали слави хокею в Торонто, а з 2007 — зали слави канадського спорту в Калгарі.

У складі збірної НХЛ брав участь у кубку виклику 1979, який проходив у Нью-Йорку. Провів всі три матчі та набрав 4 очки (2+2) — найкращий бомбардир турніру.

У національній збірній грав на двох Кубках Канади. 1981 року збірна Канади посіла друге місце, а через три роки здобула Кубок Канади. Автор вирішального гола у ворота Володимира Мишкіна (півфінальний матч Канада-СРСР).

• Володар Кубка Канади (1): 1984
• Фіналіст Кубка Канади (1): 1981
• Володар Кубка Стенлі (4): 1980, 1981, 1982, 1983
• Фіналіст Кубка Стенлі (1): 1984
• Володар трофею Колдера (1): 1978
• Володар трофею Кона Сміта (1): 1982
• Володар трофею Леді Бінг (3): 1983, 1984, 1986
• Найкращий снайпер регулярного чемпіонату (2): 1979, 1981
• Гравець першого складу «Всіх зірок НХЛ» (5): 1981, 1982, 1983, 1984, 1986
• Гравець другого складу «Всіх зірок НХЛ» (3): 1978, 1979, 1985
• Учасник матчів «Всіх зірок НХЛ» (7): 1978, 1980, 1981, 1982, 1983, 1985, 1986
• Член зали слави хокею: 1991
• Член зали слави канадського спорту: 2007

Скорочення: І = Ігри, Г = Голи, П = Паси, О = Очки, Штр = Штрафний час у хвилинах

• Зала слави хокею
• Список 100 найкращих гравців НХЛ
• Список гравців НХЛ, які закинули 500 шайб у чемпіонаті
• Список гравців НХЛ, які набрали 1000 очок у чемпіонаті
• Український хокейний слід у Північній Америці

• Статистика Майка Боссі на офіційному сайті НХЛ
• Статистика Майка Боссі на сайті The Internet Hockey Database
• Босий, антибільшовик. Українець, який вплинув на політику Канади