Максимов Володимир Васильович

Максимов Володимир Васильович
Народився	15 (27) липня 1880; Санкт-Петербург, Російська імперія
Помер	22 березня 1937 (56 років); Ленінград, РРФСР, СРСР
Громадянство	СРСР; Російська імперія; РРФСР
Діяльність	актор
Заклад	ВДТ імені Товстоногова
Батьки	Самусь Василь Максимович
IMDb	nm0538779
	Нагороди та премії
	Максимов Володимир Васильович у Вікісховищі

Максимов Володимир Максимович — (27 липня 1880, Петербург — 23 березня 1937), Ленінград — російський актор. Заслужений артист РРФСР (1925).

З життєпису

Справжнє прізвище — Самусь. Грав у трупі українського режисера М. Синельникова, в театрах Москви і Ленінграду.

Працював в кінокомпанії Дмитра Харитонова. У зв'язку з репресіями більшовиків у червні 1918 року разом із трупою Харитонова переїхав до Одеси, разом з Вірою Холодною знімався в фільмах: «Заради щастя» (1916) реж. П. Чардинін; «Блукаючі вогні» (1917) реж. П. Чардинін; «Як вони брешуть» (1917) реж. В. Вісковський; «На вівтар краси» (1917) реж. П. Чардинін; «Біля каміну» (1917 та «Забудь про камін, у ньому погасли вогні» (1917) реж. П. Чардинін (друга серія «Біля каміну» поставлена Чардиніним у Харкові в театрі «Ампір»); «Живий труп» (1918) реж. Ч. Сабінський; «Мовчи, сум, мовчи» (1918) реж. П. Чардинін, Ч. Сабінський та В. Вісковський; «Жінка, яка винайшла любов» (1918) реж. В. Вісковський та ін..

Знявся в українських фільмах: «Слюсар і канцлер» (1924, Франк Фрей), «Останній порт» (1933).

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.