Максюта Микола Кирилович

Микола Кирилович Максюта (26 травня 1947(19470526), Захарівка, Кіровоградська область1 листопада 2020) голова адміністрації Волгоградської області у 1997 —2010 роках.

Микола Кирилович Максюта
рос. Николай Кириллович Максюта
Микола Кирилович Максюта
Голова Адміністрації
Волгоградської області
6 січня 1997  12 січня 2010
Попередник Іван Петрович Шабунін
Наступник Анатолій Григорович Бровко
Народився 26 травня 1947(1947-05-26) (74 роки)
село Захарівка, Новоукраїнський район, Кіровоградська область, УРСР
Помер 1 листопада 2020(2020-11-01)[1] (73 роки)
Москва, Росія[2][3] або Московська область, Росія[4][5]
Похований Волгоград[6]
Відомий як політик, інженер, суднобудівник, керівник, державний діяч
Місце роботи Volgograd shipbuilding plantd[7]
Країна Росія
Освіта Національний університет кораблебудування імені адмірала Макарова (1971)[7]
Батько Максюта Кирило Денисович
Мати Максюта Ксенія Іванівна
У шлюбі з Максюта Лідія Андріївна
Діти Олена, Кирило
Професія інженер-механік
Нагороди Орден «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня

Орден Пошани
Орден Знак Пошани
Ювілейна медаль 300 років Російському флоту
Медаль За зміцнення бойової співдружності (Міноборони)
Орден Франсиско Міранди 1 класу (Венесуела)
Почесна грамота Уряду Російської Федерації
Почесна грамота Уряду Російської Федерації
Підпис [[Зображення:|128px]]

Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Батько Кирило Денисович — учасник Радянсько-німецької війни.

1965 року вступив до Миколаївський кораблебудівний інститут, який з відзнакою закінчив за фахом «​​інженер-механік».

З 1971 по 1995 рік працював на Волгоградському суднобудівному заводі, став у середині 1980-х його директором.

У жовтні 1995 року обрано депутатом Волгоградської міської думи від КПРФ. На першому засіданні обрано головою Думи.

Голова адміністрації Волгоградської області

29 грудня 1996 року переміг на губернаторських виборах у Волгоградській області, набравши 50,96% голосів виборців, що брали участь у голосуванні. Його суперник, діючий губернатор Іван Шабунін, набрав 44,15% голосів. Входив до Рада Федерації другого скликання. Був членом Комітету з бюджету, податкової політики, фінансового, митного та валютного регулювання, банківської діяльності.

24 грудня 2000 року на губернаторських виборах обрано губернатором Волгоградської області на другий термін. Згідно з новим порядком формування Ради Федерації склав з себе повноваження члена Ради Федерації.

2004 року очолив робочу комісію з підготовки до святкування 60-річчя Перемоги у Другій світовій війні. У липні включено до складу Російського організаційного комітету «Перемога», головою якого був Президент РФ В. В. Путін. У новому складі оргкомітету всього чотири керівника суб'єктів Російської Федерації — Волгоградської області, Московської області, Санкт-Петербурга та Москви.

У грудні 2004 року обрано головою адміністрації Волгоградської області на третій термін. У першому турі виборів, що відбувся 5 грудня, отримав підтримку 41,42% виборців, які взяли участь у голосуванні, у другому турі, що пройшов 26 грудня, за нього проголосували 51,13% виборців.

У 2005 —2006 роках член президії Державної Ради Російської Федерації.

Відповідно до деяких джерел, Микола Максюта вийшов з лав КПРФ 2007 року.[8]

У грудні 2009 року закінчився термін повноважень Максюти. 25 грудня 2009 року Президент Російської Федерації Дмитро Медведєв запропонував на посаду Голови адміністрації Анатолія Бровко. Кандидатура була підтримана обласною думою 29 грудня[9]. Зі вступом на посаду Голови адміністрації області Анатолія Бровко, що відбувся 12 січня 2010 року, Микола Максюта склав з себе повноваження.[10]

Член Ради Федерації

З 2010 року  — представник у Раді Федерації від виконавчого органу державної влади Волгоградської області.[11][12] На лютий 2011 року є членом трьох комітетів.

На початку червня 2012 року губернатор Волгоградської області Сергій Боженов продовжив повноваження сенатора Миколі Максюті.[13] Незабаром після цього помічник Миколи Максюти Сергій Трофімов написав заяву про звільнення з займаної посади за власною ініціативою. Він висловив вдячність Миколі Максюті за досвід, отриманий за роки роботи з ним. але разом з тим вказав причини, які спонукали його залишити цю посаду, зокрема, незгоду з політикою керівництва регіоном та небажанням займати угодовську позицію з курсом губернатора Сергія Боженова.[14]

Родина

Одружений, має двох дітей та двох онучок. Дружина — Максюта Лідія Андріївна, дочка — Олена Міхєєва, син — Кирило Максюта, онучки — Ганна та Анастасія.

Нагороди та звання

російські державні
інші російські
  • Почесна грамота Уряду Російської Федерації (23 травня 2007) за великий особистий внесок у соціально-економічний розвиток Волгоградської області та багаторічну сумлінну працю [18]
  • Почесна грамота Уряду Російської Федерації (17 травня 1997) за великий особистий внесок у соціально-економічний розвиток Волгоградської області та багаторічну сумлінну працю [19]
  • Медаль «За зміцнення бойової співдружності» (Міноборони Росії)
  • Іменний пістолет від Служби зовнішньої розвідки РФ (2007)[20]
  • Почесний професор Волгоградської державної сільськогосподарської академії (2001)
  • Полковник Всевеликого Війська Донського (2002)
  • Академік Академії проблем якості (1996)
іноземні

Примітки

  1. Умер экс-губернатор Волгоградской области Николай Максюта — 2020.
  2. Умер экс-губернатор Волгоградской области Николай МаксютаКомсомольская правда (видавничий дом), 2020.
  3. Умерший экс-глава Волгоградской области лечился от COVID-19 в МосквеРИА Новости, 2020.
  4. Экс-губернатора Николая Максюту похоронят в ВолгоградеКомсомольская правда (видавничий дом), 2020.
  5. Умер экс-губернатор Волгоградской области, заразившийся коронавирусомІТАР-ТАРС, 2020.
  6. Малых Я. Прирожденный политик. Каким нам запомнится Николай Максюта — 2020.
  7. Энциклопедия Волгоградской области / под ред. О. В. ИншаковВолгоград: 2009.
  8. 30 главных политиков Волгоградской области. «Эксперт Юг» № 11 (17). 9 червня 2008. Архів оригіналу за 14 березня 2012. Процитовано 30 квітня 2011.
  9. Кандидатура Анатолия Бровко одобрена депутатами областной Думы. volganet.ru. 29 грудня 2009. Архів оригіналу за 22 лютого 2012. Процитовано 5 січня 2010.
  10. Бровко Анатолий Григорьевич. volganet.ru. Архів оригіналу за 22 лютого 2012. Процитовано 10 січня 2010.
  11. Ксения Бурменко (21 января 2010). Волгоградская облдума утвердила Николая Максюту представителем региона в Совете Федерации. Российская газета. Процитовано 3 лютого 2010.
  12. Максюта стал сенатором Совфеда. Политика. «Газета». 3 лютого 2010. Архів оригіналу за 21 грудня 2012. Процитовано 3 лютого 2010.
  13. Елена Завьялова. Дважды сенатор // Коммерсантъ (Волгоград) : газета.   100 (4882), 05.06.2012.
  14. Помощник сенатора Максюты подал в отставку. высота 102. 13.06.2012. Процитовано 21 червня 2012.
  15. Указ Президента РФ от 3 января 2007 р. № 5
  16. Указ Президента РФ от 22 января 2002 р. № 78
  17. Указ Президента РФ от 24 мая 1997 р. № 523
  18. Распоряжение Правительства РФ от 23 мая 2007 р. № 653-р
  19. Распоряжение Правительства РФ от 17 мая 1997 р. № 671-р
  20. Губернатору в День рождения вручили именной пистолет от Службы внешней разведки России // информагентство «Высота 102» от 29 мая 2007
  21. Губернатору области вручен Орден Почета[недоступне посилання з квітня 2019]

Посилання

Попередник: Голова Адміністрації Волгоградської області

6 січня 1997—12 січня 2010
Наступник:
Шабунін Іван Петрович
Бровко Анатолій Григорович

Шаблон:Губернатори Волгоградської областіШаблон:Рада Федерації

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.