Макс Брух

Макс Крістіан Фрідріх Брух (нім. Max Christian Friedrich Bruch, зазвичай в літературі — просто Макс Брух; 6 січня 1838 — 2 жовтня 1920) — німецький композитор і диригент.

Макс Брух
Max Bruch
Зображення
Max Christian Friedrich Bruch
Основна інформація
Дата народження 6 січня 1838(1838-01-06)
Місце народження Кельн, Німеччина
Дата смерті 2 жовтня 1920(1920-10-02) (82 роки)
Місце смерті Фріденау, Берлін, Німеччина
Поховання Старий цвинтар Святого Матвіяd[1]
Громадянство Німеччина
Професії композитор, диригент
Освіта Боннський університет
Вчителі Карл Райнеке і Фердинанд Гіллер
Відомі учні Sara Wennerberg-Reuterd, Clara Mathilda Faisstd і Elisabeth Kuyperd
Жанри опера і симфонія
Нагороди

почесний доктор Гумбольдського університету в Берлініd (1918)

 Файли у Вікісховищі
Пам'ятна табличка на будинку композитора в Фриденау, Albestraße 3

Біографія

Народився у Кельні, син співачки Вільгельміни Брух. Вчився у Фердинанда Гіллера (1853–1857), потім у Лейпцигу в Карла Райнеке. У 1862–1864 роках працював у Мангаймі, де написав оперу «Лорелея» (1863). Перший успіх принесла Брухові друга редакція кантати «Фрітьйоф» (1864). У 1865–1867 роках займав посаду музичного директора в Кобленці, в 1867–1870 роках керував придворним оркестром Зондерсгаузена, потім працював у Берліні та Бонні. У 1880–1883 роках очолював оркестр Королівського філармонійного товариства Ліверпуля — один з провідних музичних колективів Великої Британії; надалі ще раз повернувся до Великої Британії як диригент, очоливши (1898–1900) Національний оркестр Шотландії.

У 1890–1910 рр. викладав у Берлінській вищій школі музики, де його учнями були, зокрема, Отторіно Респіґі, Оскар Штраус і Ральф Воан-Вільямс.

За життя Бруха певною популярністю відзначались його масштабні хорові твори — «Одіссей» (1872) і «Вогняний хрест» (нім. Das Feuerkreuz; 1899). З часом, однак, у фокусі уваги виконавців та аудиторії залишилися, головним чином, симфонічні твори Бруха: його скрипкові концерти (особливо перший — Op. 26, 1868, — що входить до стандартного скрипкового репертуару), «Шотландська фантазія» для скрипки з оркестром (Op. 46, 1880), п'єса «Kol Nidrei» для віолончелі з оркестром (Op. 57, 1881) на тему єврейських літургійних мелодій.

Див. також
  • 5004 Брух — астероїд, названий на честь композитора.

Література
  • D. Kämper. Max-Bruch-Studien. Zum 50. Todestag des Komponisten. Köln 1970. Beiträge zur rheinischen Musikgeschichte 87.
  • Karl Gustav Fellerer. Max Bruch 1838–1920. Beiträge zur Rheinischen Musikgeschichte Heft 103. Köln 1974.
  • Christopher Fifield. Max Bruch, His Life and Works. London 1988. Ergänzte Neuauflage 2005, ISBN 1-84383-136-8.
  • Christopher Fifield. Max Bruch, Biographie eines Komponisten. Aus d. Engl. von Renate Maria Wendel. Zürich 1990, ISBN 3-7263-6616-4.
  • Matthias Falke. Die Symphonie zwischen Schumann und Brahms. Studien zu Max Bruch und Robert Volkmann. Berlin 2006. ISBN 978-3-936637-09-0.

Посилання
  1. https://web.archive.org/web/20161223220241/http://www.stadtentwicklung.berlin.de/cgi-bin/egab/eg.pl?fieldname=grab&search=messel&Search=Start
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.