Фердинанд Гіллер

Фердинанд фон Гіллер (нім. Ferdinand Hiller; 24 жовтня 1811(18111024), Франкфурт-на-Майні11 травня 1885, Кельн) — німецький піаніст, композитор, диригент і педагог.

Фердинанд Гіллер
нім. Ferdinand Hiller
Основна інформація
Дата народження 24 жовтня 1811(1811-10-24)[1][2][…]
Місце народження Франкфурт-на-Майні, Grand Duchy of Frankfurtd[3][4]
Дата смерті 11 травня 1885(1885-05-11)[1][4] (73 роки) або 10 травня 1885(1885-05-10)[3] (73 роки)
Місце смерті Кельн, Рейнська провінція, Королівство Пруссія, Німецька імперія[4]
Поховання Мелатенd
Громадянство Німеччина
Професії композитор, піаніст, диригент, викладач університету, критик
Вчителі Aloys Schmittd, Йоганн Непомук Гуммель і Georg Jacob Vollweilerd
Відомі учні Макс Брух, Julius Buthsd[5], Laurent Menagerd і Енгельберт Гумпердінк
Мова німецька
Жанри опера
Нагороди
 Файли у Вікісховищі

Біографія

Фердинанд фон Гіллер народився у Франкфурті-на-Майні в багатій родині єврейського купця. Його першими вчителями був Алоїс Шмідт (скрипка), Карл Філіп Гофман (фортеп'яно) і Георг Якоб Фольвейлер (композиція); з раннього дитинства відрізнявся великими музичними здібностями, через що в десятирічному віці, коли він уже написав свою першу композицію, батько відправив його в учні до Йогана Гуммеля у Веймар.

В Гуммеля Гіллер присвятив себе композиції, брав участь в роботі над «Марією Стюарт», завдяки чому завів знайомство з Гете. Навчаючись у Гуммеля Гіллер домігся великих успіхів як піаніст, внаслідок чого на початку 1827 року поїхав на концерти до Відня, де зустрів Бетовена і виконував його перший квартет. Після короткого візиту додому Гіллер відправився в Париж в 1829 році, де жив до 1836 року і викладав у музичній школі Шорона, але потім вирішив кинути це заняття. Смерть батька зажадала його повернення у Франкфурт на деякий час, але 8 січня 1839 він представив в Мілані свою оперу La Romilda і почав писати свою ораторію Die Zerstörung Jerusalems, яка визнається однією з його найкращих робіт. Зиму 1839 Фердинанд провів в Лейпцигу. У 1840 — 1941 рр. він перебував в Італії, де вивчав мистецтво старих майстрів під керівництвом Джузеппе Баіні[6].

Пізніше він відправився в Лейпциг до свого друга Мендельсона, де в 1843—1844 роках він давав безліч концертів в Гевандгаусі та виконував свою ораторію. Після подальшого відвідування Італії з метою вивчення духовної музики Гіллер написав дві опери, Ein Traum і Conradin, в Дрездені в 1845 і 1847 pp відповідно; він відправився як диригент в Дюссельдорф у 1847 року і Кельн в 1850 році та виступав в Італійській опері в Парижі в 1851 і 1852 роках. У Кельні він став відомий як диригент на концертах Гюрценіх-оркестру і глава заснованої ним Кельнської консерваторії. У 1884 році він відійшов від справ і помер наступного року.

Гіллер був обраний членом Королівської Академії мистецтв у Берліні в 1849 році і в 1868 році отримав почесний докторський ступінь в університеті Бонна. Гіллер був сучасником Ф. Шопена, Ф. Мендельсона, Р. Шумана, Ф. Ліста, Р. Вагнера, Дж. Верді, з якими був у дружніх відносинах[6]. За своє життя написав понад двісті творів, в тому числі шість опер, дві ораторії, шість або сім кантат, безліч творів камерної музики і популярний свого часу концерт для фортеп'яно[7]. Опублікував збори листів Мендельсона і спогади про нього (Felix Mendelsson-Bartoldy. Briefe und Erinnerungen, Köln, 1874).

Примітки

Література

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.