Малахов Михайло Павлович

Михайло Павлович Малахов (1781, Масани — 1842, Єкатеринбург, Пермська губернія) — російський архітектор XIX століття. Працював на Уралі.

Малахов Михайло Павлович
Народився 1781
Чернігівська губернія
Помер 1842
Єкатеринбург, Пермська губернія, Російська імперія
Країна  Російська імперія
Діяльність архітектор
Alma mater Петербурзька академія мистецтв
Напрямок класицизм
Нагороди
Олександро-Невського собору в Єкатеринбурзі.

Біографія

Народився в селі Масани на Гетьманщині (Чернігівської губернії, нині Україна) у дворянській сім'ї.

Навчався спочатку в духовній семінарії, потім у народному училищі. Після навчання три роки служив канцелярським чиновником у суді і на поштамті.

У 1800—1802 рр. навчався в Академії мистецтв у Петербурзі, отримав звання архітектора 14-го класу. Молодому двадцятирічному провінціалу здобути гарне місце вдалося не відразу.

У 1802—1806 роках «перебував при будові лекційних театрів Медико-хірургічної Академії та Казанського собору, в Міністерстві внутрішніх справ». У березні 1805 р. оренбурзький військовий губернатор Григорій Волконський у приватному листі запропонував міністру внутрішніх справ графу Віктору Кочубея призначити Малахова в Оренбург.

З лютого 1815 зарахований архітектором до штату єкатеринбурзьких гірських заводів, фактично — приступив до розбудови садиби Харитонових-Расторгуєвих.

У 1828 році одружився з донькою високопосадовця Колобова — Вірою.

У 1832 року Малахов замінив Івана Свиязєва на посаді головного архітектора Уральського гірничого правління.

Вніс великий вклад у створення генерального плану Єкатеринбурга. Під його керівництвом в Єкатеринбурзі побудували найцінніші пам'ятки архітектури у стилі класицизму:

  • Аптека гірського відомства (1820—1821).
  • Собор Олександра Невського (1838 — 1852).
  • Реконструйована будівля головного гірничого правління (1833—1835).
  • Єкатеринбурзька гранільна фабрика і Будинок Головного начальника гірничих заводів Хребта Уральського (поч. 1830-х).
  • Будинок купця Пшеничникова (поч. 1830-х).
  • Контора Верх-Ісетського заводу (1820) на території заводу.
  • Ансамбль шпиталю Верх-Ісетського заводу (1824—1826).
  • Церква Покрови Пресвятої Богородиці (Гірський Щит) (1828—1829).

За його проєктом в Єкатеринбурзі збудували комплекс будівель Оравайських казарм[1]. Брав участь у проектуванні приватних будинків (наприклад, особняка купця Зота Блохіна на вул. Куйбишева, 63, він же Малий Рязанівський будинок).

Помер в Єкатеринбурзі в 1842. Похований у церковному дворі поблизу Собору Олександра Невського (місце поховання не збереглося).

Світлини

Єкатеринбург
  • Садиба Расторгуєвих - Харитонових.
  • Заміська дача архітектора Малахова.
  • Аптека гірничого відомства (Єкатеринбург).
  • Будинок Головного начальника гірничих заводів Хребта Уральського.
  • Будинок купця Пшеничникова.

Кам'янськ-Уральський
  • Контора казенного чавуноливарного заводу
  • Свято-Троїцький собор (аменськ-Уральський.

Кам'янський міський округ
  • Введенська церква у селі Трав'янському.

Челябінська область
  • Церква ікони Божої Матері «Знамення» (Знаменська церква) в селі Воскресенському.

Пам'ять

У 2014 році єкатеринбурзький громадянський Сенат запропонував присвоїти М. Малахову звання «Почесний громадянин Єкатеринбурга»[2].

Примітки
  1. Комплекс зданий бывших Оровайских казарм. историиекатеринбурга.рф. Процитовано 26 січня 2021.
  2. n: Российские власти вступили в диалог с екатеринбургским гражданским Сенатом — Викиновости, 14.02.2014

Джерела
  • Раскин А. М. МАЛАХОВ Михаил Павлович // Уральская историческая энциклопедия. — Институт Истории и Археологии УрО РАН, 2002. — 31 січня.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.