Мала Розтока

Мала́ Розто́ка — село в Україні, у Закарпатській області, Хустському районі.

село Мала Розтока
Країна	Україна
Область	Закарпатська область
Район/міськрада	Іршавський район
Громада	Іршавська міська
Рада	Дубрівська сільська рада
Код КАТОТТГ	UA21120130150040232
Основні дані
Населення	510
Площа	0,79 км²
Густота населення	646 осіб/км²
Поштовий індекс	90133
Телефонний код	+380 3144
Географічні дані
Географічні координати	48°17′34″ пн. ш. 23°05′10″ сх. д.
Середня висота над рівнем моря	132 м
Місцева влада
Адреса ради	90133, Закарпатська обл., Іршавський р-н, с. Мала Розтока, 151
Карта
Мала Розтока
Мала Розтока
Мапа

Вперше згадується у 1631 році. Назви: Gazlo, Alsorosztoka, Rosztoka (угорською), Rostoka, Szőllősrosztoka, Ugoca Rostoka (Угочанська Розтока) (чсл).

Прихід чехословацької влади вніс свої корективи в звичне життєве русло селян. З цього часу діти мали змогу навчатися в народній школі, де викладання повністю велося рідною мовою. Ця школа знаходилась в селі М. Розтока (тодішня назва Севлюш-Розтока) і була збудована народним методом. В одній кімнаті було класне приміщення, а в іншій - жив учитель. В цій будівлі зараз знаходиться сортодільниця. Учнями школи були діти двох сіл(Малої та Великої Розток). Школа була восьмикласною, тобто давала добрі знання з різних наук.

Церква Вознесіння Господнього. 1858.

Про історію кам’яної базилічної церкви розповідають тексти на зворотному боці іконостаса. Згідно з текстом на іконі Ісуса Христа:

В честь и хвалу стыя Тройцы, и во славу славнаго Вознесенїя Гсда нашего Іисуса Хрста начася созиданїе Храма сего 1848го года во Царствованїе Францъ Іосифа; во владычествованїе же еппа Васілїя Поповича, при наместнику Васілїи Васько и парохі Іоанні Стецовичъ и сотрудниціхъ Павлі Петрише, Феодорі Петрашко, Стефані Жабко и Георгїи Рацинъ благословися 1858го года.

Текст на звороті ікони Богоматері повідомляє:

Мальоваїе собыстся под оуправительст[в]омъ еппа Стефана Панковичъ, и его соизволенїемъ благословися іконостас чрез г.Александра Фанковичъ намісника Бережавы. Малеванїе сталося за Феодосїя Поповичъ, и при попечителехъ Георгїи Рацинъ и Стефане Жабко; не дожившихъ іконовъ благословенїя, но прежде в вічный покой преставиввшихся; которымъ въ наслідники осталися. Г.Евгеній Зомборі въ качестві вмісто пароха. Попечителями же: вышепомянутый Феодоръ Петрашко, съ помощникомъ Петромъ Рацин. Півцемъ тогда былъ Іоаннъ Паукъ. Блсвенїе іконовъ бысть на Вознесенїе Гсда Θго (9) Мая 1868го года. Маляри были: Г.Фердїнандъ Выдра и Іоаннъ Ваійрихъ; а золотильщик Францъ Поволный. Писахъ шs z АWξИ (1868) года. Петръ Моісей малярству быхъ предуготовникъ MDCCCLXVIII.

На звороті “Тайної вечері” вирізано – A. D. 1862. У 1937 р. зроблено ремонт зовнішніх стін. У 1976 р. зусиллями кураторів Михайла Мелая та Івана Корпоша замінено бляшане покритя дахів, очищено і пофарбовано іконостас, а Іван Калинич організував заливку нової мозаїчної підлоги.

Розписи Ф. Видри та І. Вайріха закінчені в 1866 р. Влітку 1982 р. розписи оновили Василь і Михайло Павліщуки та Василь Балог. У 1996 р. місцеві майстри Іван Березнай, Іван Костак та Юрій Микула та інші замість дерев’яної дзвіниці збудували муровану, а також муровані ґанки при західному та південному входах до церкви. Ці ж майстри збудували в селі в 1994 р. на місці дерев’яної каплички з хрестом муровану каплицю Вознесіння Господнього.

У селі розташована Свердловина № 1 — гідрологічна пам'ятка природи місцевого значення.