Малий Анюй

Малий Анюй
Малий Анюй
Малий Анюй на мапі басейну річки Колими
67°30′ пн. ш. 167°30′ сх. д.
Витік озеро Велике Верхнє,
Анадирське плоскогір'я[1]
• координати 67°10′28″ пн. ш. 170°46′10″ сх. д.
висота, м 588 м[1]
Гирло річка Анюй (за 8 км від гирла)[2]
• координати 68°27′43″ пн. ш. 160°48′10″ сх. д.
висота, м 0,2 м[2]
Похил, м/км 0,8 м/км
Басейн АнюйКолимаСхідно-Сибірське море
Країни:  Росія
Чукотський автономний округ
Республіка Саха
Прирічкові країни:  Росія
Чукотський автономний округ
Республіка Саха
Регіон Чукотський автономний округ
Республіка Саха
Довжина 738 км[3][4]
Площа басейну: 49800 км²[3][4]
Середньорічний стік 181 м³/с (за 279 км від гирла)[5]
Притоки: Pogyndend, Tytylvaamd, Keperveyemkeyd і Dva Ozerad
Ідентифікатори і посилання
код ДВР Росії 19010300112119000067297
GeoNames 2123524
 Медіафайли у Вікісховищі

Мали́й Аню́й (чук. Мэйныуттывээм, якут. Өньүүй, рос. Малый Анюй) річка на Далекому Сході в Чукотському автономному окрузі та Республіці Саха (Якутія) Росії. Права твірна річки Анюй, належить до водного басейну Колими.

Географія

Річка бере свій початок із озера Велике Верхнє (група озер Гитгильвегитгин), яке розташоване біля північно-східного підніжжя гори Гитгильнай (1096 м) в наскрізній долині, що перетинає Ілірнейський кряж Анадирського плоскогір'я, на сході Білібінського району, всього за 14 км на північ — північний захід від витоку річки Анадир, на висоті 588 м над рівнем моря[1]. У верхів'ї протікає в долині між сопок з осипними схилами висотою 200–300 м, з бурхливою течією. Долина річки захаращена моренним матеріалом, який промивається і в результаті утворюються безліч перекатів, островів і надзаплавних терас. В середній та нижній течії утворює густу сітку рукавів з численними островами. У середній течії Малий Анюй являє собою широку спокійну річку з численними протоками і невисокими гальковими островами довжиною до 1 км. У пониззі русло річки відрізняється звивистими меандрами з слабкою течією, перекати повністю відсутні. Долина річки порізана струмками, які витікають із численних термокарстових озер, які часто затоплюються під час повені. Припливні підйоми води викликають в пригирловій частині Малого Анюя зворотні течії.

Річка тече в основному у західному — північно-західному напрямку, територією Білібінського району. Перетинає кордон Якутії і тече територією Нижньоколимського улусу, а за 8 км від річки Колими, за 9 км на південний захід від села Нижньоколимськ (Нижньоколимський улус) на висоті 0,2 м над рівнем моря зливається з лівою складовою, річкою Великий Анюй, утворює річку Анюй[2].

Довжина річки 738 км, площа басейну 49800 км². Повне падіння рівня русла становить 587,8 м, що відповідає похилу — 0,8 м/км. Швидкість у верхній течії коливається у межах 0,8-1,3 м/с, в середній — 1,4-1,9 м/с, в нижній — зменшується до 0,4-0,8м/с, місцями до 1,5 м/с. Ширина русла у верхній течії доходить до 35 м, при глибині до 2 м, в середній течії 90-150 м, глибина — 1,8-2,4 м; в нижній течії ширина доходить до 175–395 м, а глибина — до 1,7-2,0 м[6].

Гідрологія

Живлення річки переважно снігове, менше — дощове. Замерзає в кінці вересня і залишається під крижаним покривом до початку травня.

За період спостереження протягом 29 років (19601988) на станції у селі Острівне за 279 км від гирла, середньорічна витрата води річки становила 181,2 м³/с[5] (за іншими даними — 185 м³/с[7]) для водного басейну 30000 км², що становить понад 60% загальної площі басейну річки. Величина прямого стоку в цілому по цій частині басейну становила — 190,6 міліметра на рік.

За період спостереження встановлено, мінімальний середньомісячний стік становив 0,33 м³/с (у лютому), що становить менше 0,04% максимального середньомісячного стоку, який відбувається у червні місяці та становить 898 м³/с і вказує на дуже велику амплітуду сезонних коливань.

За період спостереження, абсолютний мінімальний місячний стік (абсолютний мінімум) наближався до 0 м³/с (у лютому 1961 року), абсолютний максимальний місячний стік (абсолютний максимум) становив 1970 м³/с (у червні 1962 року).

Показники середньомісячної витрати води річки: Малий Анюй
за 29 років спостереження 1960-1988 на станції: с. Острівне (за 279 км від гирла), м³/с:
Джерело: Medveditca at Archedinskaya (англ.). Webworld.unesco.org. Архів оригіналу за 3 березня 2016.

Притоки

Річка Малий Анюй приймає понад одну сотню приток, довжиною понад 10 км. Найбільших із них, довжиною 50 км і більше — 23 (від витоку до гирла):[3][8]

Назва притоки Довжина,
(км)
Площа водозбірного басейну, (км²) Відстань від гирла Малого Анюя, (км) Витрата води,
(м³/с)
ліві притоки
Мочажинна50626
Пенвельвеєм (Середній Пенвельвеєм)60901599
Теньвельвеєм (Правий Теньвельвеєм)55553
Нутесин661070544
Кульпольней (Лівий Кульпольней)97518
Кайчаутапан67405
Тетемвеєм (Тильвихвеєм)933070382
Тополевка 1-а54334
Яркан81298
Глибока (Середній)101881221
Північна53202
Осетровка7755
праві притоки
Імревеєм70544660
Пастбищна50641
Лосина51631
Титильваам (Титильвеєм)88592
Ілірнейвеєм881190535
Кайпауктуваам (Верхній Пувтувеем)51668475
Малий Кепервеєм81412
Великий Кепервеєм125395
Мачваваам1482410312
Погинден28113100243
Тосепа1061110190

Населенні пункти

Береги, особливо у верхів'ї Малого Анюя малозаселені. На берегах річки розташовано кілька невеликих населених пункти (від витоку до гирла), села: Ілірней, Аліскерове (нежиле), Кепервеєм, Острівне, Анюйськ[6].

Див. також

Примітки

  1. Аркуш карти Q-59-IX, X[недоступне посилання з липня 2019] г. Кубвиней. Масштаб: 1 : 200 000. Стан місцевості на 1980 р. Видання 1988 р. (рос.), квадрат: 88х52
  2. Аркуш карти R-57-XXXV,XXXVI Анюйск. Масштаб: 1 : 200 000. Стан місцевості на 1981 р. Видання 1991 р. (рос.), квадрат: 72х96
  3. Річка Малий Анюй / Державний водний реєстр Російської Федерації. Постанова Уряду РФ № 253 від 28 квітня 2007 року. (рос.)
  4. Річка Анюй // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)
  5. Anuy At Ostrovnoye (англ). R-ArcticNET.
  6. Maps for the world / Карти всього світу Архівовано 15 березня 2015 у Wayback Machine. (рос.)
  7. Седов Р.В. Реки Колымы. — Хабаровск : ООО «Формат», 2007. — С. 282-287. — ISBN 978-5-9901069-1-8. (рос.)
  8. Валідатор водних об'єктів річки Малий Анюй. Архівовано 22 грудня 2015 у Wayback Machine. Процитовано: 2015-12-13 (рос.)

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.