Малий Анюй

Річка бере свій початок із озера Велике Верхнє (група озер Гитгильвегитгин), яке розташоване біля північно-східного підніжжя гори Гитгильнай (1096 м) в наскрізній долині, що перетинає Ілірнейський кряж Анадирського плоскогір'я, на сході Білібінського району, всього за 14 км на північ — північний захід від витоку річки Анадир, на висоті 588 м над рівнем моря[1]. У верхів'ї протікає в долині між сопок з осипними схилами висотою 200–300 м, з бурхливою течією. Долина річки захаращена моренним матеріалом, який промивається і в результаті утворюються безліч перекатів, островів і надзаплавних терас. В середній та нижній течії утворює густу сітку рукавів з численними островами. У середній течії Малий Анюй являє собою широку спокійну річку з численними протоками і невисокими гальковими островами довжиною до 1 км. У пониззі русло річки відрізняється звивистими меандрами з слабкою течією, перекати повністю відсутні. Долина річки порізана струмками, які витікають із численних термокарстових озер, які часто затоплюються під час повені. Припливні підйоми води викликають в пригирловій частині Малого Анюя зворотні течії.

Річка тече в основному у західному — північно-західному напрямку, територією Білібінського району. Перетинає кордон Якутії і тече територією Нижньоколимського улусу, а за 8 км від річки Колими, за 9 км на південний захід від села Нижньоколимськ (Нижньоколимський улус) на висоті 0,2 м над рівнем моря зливається з лівою складовою, річкою Великий Анюй, утворює річку Анюй[2].

Довжина річки 738 км, площа басейну — 49800 км². Повне падіння рівня русла становить 587,8 м, що відповідає похилу — 0,8 м/км. Швидкість у верхній течії коливається у межах 0,8-1,3 м/с, в середній — 1,4-1,9 м/с, в нижній — зменшується до 0,4-0,8м/с, місцями до 1,5 м/с. Ширина русла у верхній течії доходить до 35 м, при глибині до 2 м, в середній течії 90-150 м, глибина — 1,8-2,4 м; в нижній течії ширина доходить до 175–395 м, а глибина — до 1,7-2,0 м[6].

Живлення річки переважно снігове, менше — дощове. Замерзає в кінці вересня і залишається під крижаним покривом до початку травня.

За період спостереження протягом 29 років (1960–1988) на станції у селі Острівне за 279 км від гирла, середньорічна витрата води річки становила 181,2 м³/с[5] (за іншими даними — 185 м³/с[7]) для водного басейну 30000 км², що становить понад 60% загальної площі басейну річки. Величина прямого стоку в цілому по цій частині басейну становила — 190,6 міліметра на рік.

За період спостереження встановлено, мінімальний середньомісячний стік становив 0,33 м³/с (у лютому), що становить менше 0,04% максимального середньомісячного стоку, який відбувається у червні місяці та становить — 898 м³/с і вказує на дуже велику амплітуду сезонних коливань.

За період спостереження, абсолютний мінімальний місячний стік (абсолютний мінімум) наближався до 0 м³/с (у лютому 1961 року), абсолютний максимальний місячний стік (абсолютний максимум) становив 1970 м³/с (у червні 1962 року).

Показники середньомісячної витрати води річки: Малий Анюй
за 29 років спостереження 1960-1988 на станції: с. Острівне (за 279 км від гирла), м³/с:

Джерело: Medveditca at Archedinskaya (англ.). Webworld.unesco.org. Архів оригіналу за 3 березня 2016.

Річка Малий Анюй приймає понад одну сотню приток, довжиною понад 10 км. Найбільших із них, довжиною 50 км і більше — 23 (від витоку до гирла):[3][8]

Береги, особливо у верхів'ї Малого Анюя малозаселені. На берегах річки розташовано кілька невеликих населених пункти (від витоку до гирла), села: Ілірней, Аліскерове (нежиле), Кепервеєм, Острівне, Анюйськ[6].

• Найдовші річки Росії

• Річка Анюй // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)
• Річка Малий Анюй / Державний водний реєстр Російської Федерації. Постанова Уряду РФ № 253 від 28 квітня 2007 року. (рос.)
• Maps for the world / Карти всього світу (рос.)