Малишівське родовище цирконію

Малишівське родовище є прибережно-морським розсипищем, похованим у піщаних відкладах полтавської серії і сарматського ярусу неогену. Ширина покладів 0,3—1,0 км, довжина до 20 км за потужності 5–10 м (у середньому 7,9 м). Важка фракція становить від 10–15 до 100—150 кг/м³. Середній вміст циркону в рудному піску 7,6 кг/м³ (5,1 кг/м³ діоксиду цирконію. Склад мінералів важкої фракції: змінений ільменіт — 44 %, рутил+лейкоксен (тонкокристалічна суміш оксидів титану) — 16, циркон — 9,6, дистен + силіманіт — 13, турмалін — 9 %; залишок — інші мінерали у невеликих кількостях, у тому числі близько 0,1 карата на 1 м³ — дрібних алмазів. На місці переробляють цирконовий і частково ільменітовий концентрати. Рутиловий і основну частину ільменітового концентратів надсилають споживачам без переробки. В цирконі з концентрату Малишівського родовища міститься 64,3—67 % суми Zr0₂ + HfO₂, вміст HfO₂ в цій сумі — 1,6—1,9 %. Інші домішки: ітрій і лантаноїди — 0,14—0,64 %, U — 0,02, Th — 0,01 %.Приблизно 2,5 % цирконового концентрату складає метаміктний різновид (малакон), тотожний до циркону уранових руд деяких родовищ Центральноукраїнської урановорудної провінції, звідки, ймовірно, цей різновид і походить. У цьому цирконі вміст HfO₂ сягає 2,3 %, підвищений також вміст Р205, Y, TR і деяких інших елементів, зокрема U і Th. Існує можливість виділяти цей різновид циркону в самостійний високогафнієвий продукт, оскільки він має підвищену магнітну сприйнятливість. На даний час (2012 рік) запаси родовища відпрацьовані приблизно на 40 %. Проте і ті 60 %, що залишилися, забезпечуватимуть стале добування приблизно на 40 років[3].

• Бачай Л.В, Гурський Д. С., Веселовський С. Г., Лазуренко В.І Головні геолого-промислові типи титанових і цирконієвих розсипних родовищ України та умови їх утворення // мінеральні ресурси України. — 1998 — № 3. — С. 10-13