Рутил

Рутил (рос. рутил; англ. rutile; нім. Rutil) мінерал класу оксидів та гідрооксидів; діоксид титану ланцюжкової будови.

Рутил
Загальні відомості
Статус IMA чинний (успадкований, G)[1]
Хімічна формула TiO₂
Nickel-Strunz 10 4.DB.05[2]
Dana 8 4.4.1.1
Ідентифікація
Сингонія Тетрагональна сингонія[3]
Просторова група кристалографічна група 136d[3]
Інші характеристики
Названо на честь червоний[4]
Типова місцевість Оркахуело-де-ла-Сьєрра[2]
 Рутил у Вікісховищі

Назва

Назва мінералу походить від лат. rutilus — червонуватий (A. G. Werner, 1803). Синоніми — ґалітциніт, кажуеліт, кахуеліт, каюеліт, руда титанова, титаншерл, едісоніт.

Загальна характеристика

Хімічна формула: ТіО2. Містить (%): Ті — 60,0; О2 — 40,0. Ізоморфні домішки: Cr, Nb, Та, V, Sn. Різновиди Р.: стрюверит — містить домішку Ta2O5 до 47 %; ільменорутил Nb2О5 до 42 %; нігрин — залізистий рутил. Сингонія тетрагональна. Дитетрагонально-дипірамідальний вид. Густина 4,3. Тв. 6,0-6,75. Бурого або червоного кольору. Блиск алмазний, металічний. Прозорий у невеликих уламках. Риса жовта, бура. Кристали призматичні, стовпчасті до голчатих. Грані призми покриті вертикальною штриховкою. Звичайні двійники. Утворює епітаксичні зростки з магнетитом, гематитом, ільменітом, голчастими і волосоподібними вростками в кварці («стріли Амура», «волосся Венери»), ґранаті. Тонкозернистий агрегат Р. входить до складу псевдоморфоз по мінералах Ti (лейкоксен).

Поширення

Зустрічається найчастіше в метаморфічних породах, бідних на СаО, та у метасоматичних утвореннях і вивержених породах як акцесорний мінерал. Інколи зустрічається у пегматитах і деяких гідротермальних родовищах разом з кварцом. Руда титану. Є в метаморфічних породах, жилах, розсипищах.

Розповсюдження: альпійські райони Австрії та Швейцарії, пегматити Уралу (РФ), шт. Півн. Кароліна, Флорида (США), чорні піски Нового Півд. Уельсу, південь Квінсленду (Австралія). В Україні є у Придніпров'ї, на Волині.

Одержання

З титано-цирконієвих руд розсипів Р. вилучається гравітаційними методами. Доводка — магнітною й електричною сепарацією, збагаченням на концентраційних столах; флотацією.

Різновиди

Розрізняють:

  • Рутил голчастий,
  • Рутил залізистий (нігрин),
  • Рутил залізний (різновид рутилу, який містить до 11 % Fe2O3),
  • Рутил ніобіїстий (різновид рутилу, який містить до 5 % ніобію і дещо менше танталу),
  • Рутилогематит (суміш оксидів заліза і титану),
  • Рутил танталистий (різновид рутилу, який містить 15,44 % Ta2O5 i 8,64 % Nb2O5),
  • Рутил штучний (одержаний синтетично).

Див. також

Примітки

Література

  • Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л  Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
  • Лазаренко Є. К., Винар О. М. Рутил // Мінералогічний словник. К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
  • Рутил // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.