Малкольм Еллісон

У дорослому футболі дебютував 1945 року виступами за команду клубу «Чарльтон Атлетик», але основним гравцем не став, взявши участь лише у 2 матчах чемпіонату.

У лютому 1951 року перейшов до клубу «Вест Гем Юнайтед», за який відіграв 6 сезонів. Більшість часу, проведеного у складі «Вест Гем Юнайтед», був основним гравцем команди. Тут він набрав досвід не тільки як футболіст, а й як майбутній тренер, і часто залишався після тренувань з усіма, хто цікавиться футболом, щоб обговорити і виробити нову тактику[1]. 1958 року важко захворів на туберкульоз, що призвело до видалення частини легені і передчасного завершення спортивної кар'єри. Протягом певного періоду він залишив футбол взагалі і працював спочатку як торговець автомобілями, потім як власник нічного клубу[2]. Згодом Еллісон повернувся до футболу, щоб грати в аматорській команді «Ромфорд».

Розпочав тренерську кар'єру 1963 року, очоливши тренерський штаб клубу «Бат Сіті»[3], а наступного року недовго попрацював з канадським «Торонто Сіті». Після цього, домігшись успіхів у «Плімуті», був запрошений помічником головного тренера Джо Мерсера в «Манчестер Сіті»[4]. Цей тренерський тандем дозволив команді домогтися найкращих досягнень за всю її історію, перетворивши «Манчестер Сіті» в кінці 1960-х в один з найсильніших клубів країни[5]. На рахунку команди перемога в чемпіонаті Англії в сезоні 1967/68, Кубок Англії 1969 року, Кубок Футбольної ліги 1970 року та Кубок володарів кубків УЄФА 1970 року. Після переходу Мерсера в «Ковентрі» Еллісон два сезони сам очолював «Манчестер», проте 11-те місце в 1973 році змусило його подати у відставку.

Надалі його тренерська кар'єра в Англії йшла з перемінним успіхом і він вирішив спробувати щастя за кордоном, де найбільшого успіху домігся, очолюючи португальський «Спортінг», привівши його до чемпіонського дублю — перемоги в чемпіонаті і Кубку країни 1982 року[6]. В цілому він встиг попрацювати тренером в 11 клубах, а також зі збірною Кувейту.

Останнім місцем тренерської роботи був клуб «Бристоль Роверс», головним тренером команди якого Малкольм Еллісон був з 1992 по 1993 рік.

У 2001 році його син заявив, що Еллісон страждає від алкоголізму[7]. У 2009 році було повідомлено, що Еллісон страждає від слабоумства[8].

Малкольм Елісон помер у будинку для престарілих 14 жовтня 2010 року у віці 83 років[9]. У нього було шість дітей. Прощання з ним відбулося 27 жовтня на стадіоні «Сіті оф Манчестер» перед похованням на Південному цвинтарі[10].

• Malcolm Allison, Colours of My Life, Everest 1975, ISBN 0-903925-55-9

• Малкольм Еллісон — тренерська статистика на сайті Soccerbase (англ.)