Малозначність діяння

Поняття малозначності діяння у кримінальному законодавстві держав, які існували на території України, було відсутнє. Розмежування злочинного та незлочинного діяння здійснювалось за допомогою наслідків як обов'язкової ознаки об'єктивної сторони складу злочину. Малозначність діяння у сучасному розумінні було запроваджено у ст. 4-а КПК УРСР 1922 року та спочатку мало суто процесуальне значення. Визначення досліджуваного поняття було закріплено у КПК УРСР 1927 р., в якому вказувалось на відсутність складу злочину.

Законодавче визначення малозначності діяння як кримінально-правового поняття було передбачене ч. 2 ст. 7 КК УРСР 1960 року, а згодом було перейняте діючим кримінальним законодавством України. Аналіз роз'яснювальних актів вищих органів судової влади у період із 1917 р. по 1991 р. свідчить про те, що в судовій практиці положення про малозначність діяння ототожнювалось із відсутністю складу злочину та використовувалось для відмежування злочину від інших правопорушень. У КК України 1960 р. малозначне діяння у ч. 2 ст. 7 визначалось як: «Не є злочином дія або бездіяльність, що хоч формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого кримінальним законом, але через малозначність не становить суспільної небезпеки».[1]

У кримінальному законодавстві таких зарубіжних держав, як, наприклад, Республіка Молдова, Грузія, Азербайджанська Республіка, Киргизька Республіка, Російська Федерація, Республіка Казахстан, малозначне діяння не визнається злочином. У кримінальному законодавстві Литовської Республіки та Республіці Болгарії малозначність діяння є підставою звільнення від кримінальної відповідальності, а в кримінальному законодавстві Естонської Республіки малозначність діяння не передбачено.

У кримінальному законодавстві зарубіжних держав (Республіка Молдова, Грузія, Азербайджанська Республіка, Киргизька Республіка, Російська Федерація, Республіка Казахстан), у яких малозначне діяння не визнається злочином, можна виділити два підходи до закріплення його законодавчих ознак:

• у визначення не включається вказівка на «відсутність заподіяння шкоди або створення загрози її заподіяння»;

• визначення містить вказівку на «відсутність заподіяння істотної шкоди або створення загрози її заподіяння».

Аналіз кримінального законодавства держав Західної Європи свідчить про те, що в більшості держав поняття малозначності діяння відсутнє. Винятком є кримінальне законодавство Швейцарської Конфедерації, Королівства Данії, Королівства Швеції, проте значення малозначності діяння в кримінальному законодавстві вищевказаних держав є різним. У КК Швейцарської Конфедерації поняття малозначності діяння застосовується лише щодо майнових злочинів із матеріальним складом у випадках відсутності істотної шкоди. У КК Королівства Данії малозначність діяння об'єднано з поняттям обставин, які виключають злочинність діяння і розглядаються як підстава звільнення від покарання. У КК Королівства Швеції малозначність діяння використовується як підстава для створення привілейованих складів злочинів, при цьому види і міра покарання для зазначених діянь є типовими. Малозначність діяння в КК Королівства Швеції є підставою звільнення від покарання у випадках «неістотної причетності» до злочину та незакінчених злочинах.[2]

Малозначне діяння необхідно відрізняти від таких понять, як «відсутність складу злочину», «відсутність події злочину», «звільнення від кримінальної відповідальності», «обставини, що виключають злочинність діяння». «Малозначне діяння» та «відсутність складу злочину» є взаємовиключними поняттями, оскільки формальна ознака складу злочину є однією із ознак малозначного діяння. Малозначним є діяння, яке містить ознаки типової юридичної конструкції (складу злочину), проте через відсутність суспільної небезпеки злочину не є злочином.

За відсутністю події злочину, діяння не потребує кримінально-правового реагування (діяння або взагалі не вчинялось, або є результатом дій потерпілої особи, або не є результатом дій людини), а малозначне діяння не містить ознаки конкретного злочину. Підставою звільнення від кримінальної відповідальності є вчинення особою злочину певної категорії, а малозначне діяння не є злочином. Обставини, що виключають злочинність діяння, на відміну від малозначного діяння, є суспільно корисними або допустимими і є правомірними в момент їх вчинення. При незакінченому злочині особа притягується до кримінальної відповідальності на загальних підставах, а малозначне діяння не є злочином.

У вітчизняній науці кримінального права проблеми малозначності діяння досліджувалось у монографії Л. М. Кривоченко «Класифікація злочинів за ступенем тяжкості у Кримінальному кодексі України» (2010 р.), кандидатських дисертаціях Т. Є. Севастьянової «Малозначність діяння за кримінальним законодавством України» (2002 р.), С. І. Маломуж «Малозначність діяння в кримінальному праві України» (2017 р.), Багиров Чингиз Мамедшах оглы «Малозначительность деяния и ее уголовно-правовое значение» (2005 г.), Н. М. Якименко «Малозначительность деяния в советском уголовном праве» (1982 г.) та інших дослідженнях.

• Обставини, що виключають злочинність діяння // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2002. — Т. 4 : Н — П. — 720 с. — ISBN 966-7492-04-4.