Малхасянц Степан

Степан Саркісович Малхасянц (вірм. Ստեփան Սարգսի Մալխասյանց; 7 листопада [25 жовтня] 1857 — 21 липня 1947) — визначний вірменський філолог, лінгвіст і лексикограф, автор праць з класичної вірменської мови, автор «Тлумачного словника вірменської мови», тлумач і перекладач творів давньовірменських авторів сучасною вірменською мовою. Академік Академії наук Вірменської РСР (1943). Лауреат Сталінської премії першого ступеня (1946).

Малхасянц Степан
Народився 7 (19) листопада 1857
Ахалціхе, Тифліська губернія, Кавказьке намісництво, Російська імперія
Помер 21 липня 1947(1947-07-21) (89 років)
Єреван, Вірменська РСР, СРСР
Країна  Російська імперія
 СРСР
Національність вірмени
Діяльність мовознавець, armenologist, літературознавець, філолог, викладач університету
Alma mater Геворкянська теологічна семінарія і Східний факультет СПбДУd (1879)
Галузь філологія і мовознавство
Заклад Нерсісянська школа, Mariamian-Hovnanian Girl's Schoold, Геворкянська теологічна семінарія, Єреванський державний університет і Etchmiadzind
Ступінь доктор філологічних наук (1940)
Членство Академія наук Вірменської РСР
Нагороди

 Малхасянц Степан у Вікісховищі

Життєпис
Степан Малхасянц
у студентські роки.

Степан Малхасянц народився в місті Ахалціхе Російської імперії (нині — Республіка Грузія) в 1857 році. Початкову освіту здобув у Церковно-приходській вірменської школі Карепетяна в Ахалціхе. З 1874 по 1878 роки навчався в духовній семінарії Геворкяна в Ечміадзіні (Вірменія). В останній рік навчання в Семінарії був прийнятий на факультет сходознавства Санкт-Петербурзького Імператорського університету. Був учнем К. Патканяна. У 1889 році закінчив Університет як фахівець у галузі вірменської мови, санскриту та грузинської мови, отримавши вчений ступінь кандидата[1].

По закінченні навчання Степан Малхасянц викладав вірменську мову в школах і писав статті в періодичних та академічних журналах. Повернувшись до Закавказзя, він почав викладати в Церковно-приходській школі Карапетяна, а пізніше в Гімназії Єгіазаряна в Ахалціхе, а потім в Духовних семінаріях Нерсесяна, Овнаняна і Гаяняна в Тифлісі і в Духовній семінарії Геворкяна у Вагаршапаті[2].

Після заснування в лютому 1920 року Єреванського державного університету Степан Малхасянц викладав на факультеті історії та лінгвістики і був першим викладачем, що прочитав першу лекцію в новоствореному Університеті[3].

У 1940 році Степан Малхасянц був удостоєний звання доктора наук у галузі філологічних наук honoris causa. В 1943 році С. Малхасянц брав участь у заснуванні Академії наук Вірменської РСР і був обраний її членом[4].

Степан Малхасянц помер в 1947 році в Єревані у віці 89 років.

Наукові праці
Степан Малхасянц
у 1940-ві роки.

Степан Малхасянц активно цікавився вивченням класичної та середньовічної історіографії Вірменії ще до закінчення Санкт-Петербурзького імператорського університету. У 1885 році С. Малхасянц опублікував своє перше критичне видання «Всесвітньої історії», написаної істориком XI століття Асохіком — Степаносом Таронаци. Пізніше він опублікував кілька інших критичних видань текстів вірменських істориків, включаючи «початкові історії» Вірменії Фавстоса Бузанда (1896), Себеоса (1899), Лазаря Парпеци (1904) і Мойсея Хоренаці (1940). До Мойсея Хоренаці С. Малхасянц відчував особливий інтерес і опублікував понад 50 наукових праць «Батька Вірменської історії» у вигляді книг, статей і монографій[5]. У наступні роки С. Малхасянцем були написані праці з граматики грабара (класичної вірменської мови) і ашхарабара (сучасної вірменської мови)[1]. Найважливішими дослідженнями Степана Малхасянца в галузі мовознавства є роботи «Відмінювання і префікси грабара» (1891) та «Узгодження грабара» (1892), які довгі роки служили посібниками для вивчення грабара. У передмові до роботи «Узгодження грабара» С. Малхасянц досліджував питання походження різних діалектів вірменської мови і прийшов до висновку, що діалекти існували ще до створення вірменського алфавіту, а грабар був одним з них (Араратський діалект), який піднявся до рівня літературної мови[1]. У 1958 році було опубліковано його переклад російською мовою історичної праці «Джамбр» Католікоса XVIII століття Сімеона Єреванци[6].

У 1944—1945 роках Степан Малхасянц завершив свою монументальну працю — «Тлумачний словник вірменської мови» в чотирьох томах — який був удостоєний Сталінської премії (1946)[1]. Словник, над яким С. Малхасянц почав працювати в 1922 році, максимально повно охоплює лексику давньо-, середньо- і обох нововірменських літературних мов (східного і західного), а також численних вірменських діалектів[2][7]. С. Малхасянц досліджував запозичення, як нові, так і старі, включаючи запозичені слова з перської, грецької, асирійської, російської мов, івриту та інших, навівши приклади їх вживання і тлумачення. В цілому «Тлумачний словник вірменської мови» охоплює близько 120.000 слів, і до цих пір він не втратив своєї значимості.

Перекладацька діяльність

Степан Малхасянц також займався перекладами творів з іноземних мов вірменською мовуою. Крім п'єс Вільяма Шекспіра (включаючи «Король Лір» (1887) і «Макбет») (1892), він також переклав роман німецького єгиптолога і письменника Георга Еберса (Georg Ebers) «Адже я людина» (Homo sum) (1898).

Родина

Незабаром після закінчення Університету Степан Малхасянц одружився з Сатенік Павлівною Бенклян, з якою прожив усе своє життя. У подружжя було шестеро дітей[8].

Нагороди

Доповідь Степана Малхасянца послужила підставою для вибору кольорів державного прапора Вірменії під час недовгого періоду її незалежності (1918—1921)[9]. Після здобуття Вірменією незалежності в результаті розпаду Радянського Союзу, цей прапор знову став державним символом.

Пам'ять

У пам'ять про Степана Саркісовича Малхасянце встановлена меморіальна дошка на будинку, де він жив у 1943—1947 роках (будинок № 9 по проспекту Месропа Маштоца в Єревані).

Примітки
  1. «Մալխասյանց, Ստեփան Սարգսի», К. Дургарян, Армянская советская энциклопедия, т. 7, стр. 162, Ереван, Армянская ССР, Издательство Академии Наук Армянской ССР, 1981.
  2. (Armenian) Grigoryan, A. V. «Ստեփան Մալխասյանցի ծննդյան 125-ամյակի առթիվ» («In Honor of the 125th Anniversary of Stepan Malkhasyants' Birthday»). Patma-Banasirakan Handes. № 1 (100), 1983, pp. 3-15.
  3. Anon. Brief historical review Архівовано 4 липня 2007 у Wayback Machine. Accessed March 8, 2009
  4. Grigoryan, A. V. «Ստեփան Մալխասյանցի ծննդյան 125-ամյակի առթիվ» («In Honor of the 125th Anniversary of Stepan Malkhasyants' Birthday»). Patma-Banasirakan Handes. № 1 (100), 1983, pp. 3-15
  5. Hovhannisyan, Petros. Մովսես Խորենացու Մատենագիտությունը (Bibliography of Movses Khorenatsi). Yerevan: Yerevan State University Press, 1991, p. 84.
  6. Hovhannisyan. Bibliography of Movses Khorenatsi, p. 84.
  7. Anon. «Malkhasyants, Stepan Sarkisovich Архівовано 2007-05-20 у Archive.is.» Caucasian Knot. Accessed June 25, 2008.
  8. Из воспоминаний Г. С. Малхасяна, сына С. Малхасянца
  9. Альберт Ервандович Ростованов. «Правда о Сардарапатской битве, разгроме турецкой армии, победе армянских воинов, народных ополченцах, женских отрядах и беженцах в мае 1918 года. Восстановление Армянской государственности 28 мая 1918 года.» Сочи, 2008[недоступне посилання з Июль 2018]

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.