Малярчук Тетяна Володимирівна
Таня Малярчу́к (1983, Івано-Франківськ) — українська письменниця та публіцистка. Майстриня історичної прози. З 2011 мешкає в Австрії.
Таня Малярчук | ||||
---|---|---|---|---|
| ||||
Народилася |
1983[1][2] Івано-Франківськ, Українська РСР, СРСР | |||
Громадянство | Україна | |||
Діяльність | прозаїк | |||
Alma mater | Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника | |||
Мова творів | українська | |||
Жанр | сюрреалізм, постмодернізм, магічний реалізм, історична проза | |||
Нагороди | ||||
| ||||
Малярчук Тетяна Володимирівна у Вікісховищі | ||||
Висловлювання у Вікіцитатах |
Життєпис
Народилася 1983-го року в Івано-Франківську. Закінчила Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника з відзнакою, за фахом — філолог. Друкувалася в часописах «Березіль», «Четвер», «Критика», «ШО». Після переїзду до Києва працювала журналісткою спершу на 5-му каналі, потім в програмі журналістських розслідувань «Попередження з Миколою Вереснем».
З 2011-го мешкає у Відні.
Оповідання й есе перекладені польською, румунською, англійською, чеською та білоруською мовами. В австрійському видавництві «Residenz» вийшли дві книжки у перекладі німецькою («Говорити» 2009 р., «Біографія випадкового чуда» 2013 р.). Наступні переклади: «Von Hasen und anderen Europäern» (у берлінському видавництві FotoTAPETA, 2014), «Лав-из» (Москва, Издательство АСТ, 2016).
Стипендіатка програм Gaude Polonia (Польща) та Junge Akademie der Künste (Берлін).
Колумністка в українських та німецьких інтернет-виданнях Deutsche Welle та Die Zeit Online.
Роман «Забуття» (2016) про українського історика та політика В'ячеслава Липинського був нагороджений літературною премією «Книга року BBC-2016».
За власним зізнанням, «не то жінка, не то прозаїк»[3].
У 2018 році у «Видавництві Старого Лева» вийшла перша дитяча книжка Малярчук «MOX NOX», що у перекладі з латинської означає «надходить ніч». Це історія химерної цивілізації рукокрилих істот, які заселили зруйновані міста після того, як звідти із невідомих причин щезли люди[4].
Член Українського ПЕН.
Бібліографія
- Ендшпіль Адольфо, або троянда для Лізи (Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2004)
- Згори вниз. Книга страхів (Харків: Фоліо, 2006; Харків: Фоліо, 2007)
- Як я стала святою (Харків: Фоліо, 2006; Харків: Фоліо, 2008)
- Говорити (Харків: Фоліо, 2007)
- Звірослов (Харків: Фоліо, 2009)
- Біографія випадкового чуда (Харків: КСД, 2012)
- Забуття (Львів: Видавництво Старого Лева, 2016)
- MOX NOX (Львів: Видавництво Старого Лева, 2018), дитяча книжка
- За такі гріхи Бог ще подякує (Чернівці: Meridian Czernowitz, 2020), ISBN 978-617-7807-06-2
Нагороди
- 2013 — премія «Kristal Vilenica-2013» (Словенія) за оповідання «Жінка і її риба»;
- 2013 — лауреат Літературної премії імені Джозефа Конрада-Коженьовського (2013);
- 2016 — переможниця літературної премії «Книга року ВВС-2016» за роман «Забуття»[5].
- 2018 — перемогла в конкурсі німецькомовної літератури, який проходить в м. Клагенфурт (Австрія) і стала лауреатом премії імені Інґеборґ Бахман (Ingeborg-Bachmann-Preis).
- 2018 — повість «Mox nox» отримала спецвідзнаку в номінації «Політ в дитліт» в «Топ БараБуки»[6].[6].[5].[5].[5].[5].[5].
- 2018 — книжка «MOX NOX» увійшла до каталогу «Білі круки 2018» («White Ravens 2018»)[7].
- 2018 — дитяча книжка «MOX NOX» здобула спеціальну відзнаку «Політ в дитліт» за версією БараБуки[8].
Екранізації
- 2012 — Метелик — за однойменним оповіданням, реж. Максим Буйницький
Перекладені книжки
- Neunprozentiger Haushaltsessig (Wien: Residenz, 2009) ISBN 978-3-7017-1512-1
- Biografie eines zufälligen Wunders (Wien: Residenz, 2013) ISBN 978-3-7017-1612-8
- Von Hasen und anderen Europäern: Geschichten aus Kiew (Berlin: edition.fotoTAPETA, 2014) ISBN 978-3-940524-30-0
- Лав-из (Москва, издательство АСТ, 2015)
- Повінь/Überflutet (Ottensheim/Donau: Edition Thanhäuser, 2016)
Примітки
- Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #13601478X // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
- NUKAT — 2002.
- http://www.potyah76.org.ua/author/?a=80
- Таня Малярчук написала дитячу книжку... про кінець світу!. Видавництво Старого Лева. Процитовано 2 березня 2018.
- Марченко, Александра (10 грудня 2016). Победительница премии "Книга года ВВС-2016": "Простите, что я выиграла". BBC Україна (en-GB). Процитовано 16 грудня 2016.
- «Топ БараБуки»: переможці 2018 року
- Книжка Тані Малярчук «MOX NOX» увійшла до каталогу «Білі круки 2018». Видавництво Старого Лева. Процитовано 3 січня 2019.
- 5 книжок Старого Лева отримали відзнаки від БараБуки. Видавництво Старого Лева. Процитовано 3 січня 2019.
Посилання
- Таня Малярчук: Прикидалася хворою на церебральний параліч перед пенсіонерами в тролейбусі. Українська правда
- Таня Малярчук: «Я перетворююся на фанатку лузерів». Українська правда
- SUMNO.COM Остап Сливинський, 23 жовтня, 2007. «Таня Малярчук: „Говорити“ чи перестати?»
- ZAXID.NET Аліна Небельмес. «Таня Малярчук: Мені страшенно подобається галіційство». 31.10.2007 р.[недоступне посилання з липня 2019]
- УКРАЇНСЬКИЙ ЖУРНАЛ Олег Коцарев. Таня Малярчук: «Літературою майбутнього стануть малюнки єдинорогів на скелях». 22.05.2007
- ВИСОКИЙ ЗАМОК Божена Городницька. Таня Малярчук: «Рік нічого не писала. Можливо, вже ніколи не напишу…» 23.05.2007[недоступне посилання з листопадаа 2019]
- Інтернет-часопис KUT.ORG.UA Євген Повєткін. «В літературі мусить бути хоч щось святе…» 23.05.2006
- Таня Малярчук: «Я наївна?». «Без цензури» № 32 (177), 10 серпня 2006
- Таня Малярчук: «Пізнаю вповні принади іммігрантства»
- Таня Малярчук «„Забуття“ — це мої сто років, але не самотності» 15 серпня 2016