Малі Геївці
Малі́ Геївці — село в Україні, в Ужгородському районі Закарпатської області. Підпорядковане Великогеєвецькій сільській раді.
| село Малі Геївці | |
|---|---|
| Країна |  Україна |
| Область | Закарпатська область |
| Район/міськрада | Ужгородський |
| Рада | Великогеєвецька сільська рада |
| Основні дані | |
| Засноване | 1342 |
| Населення | 760 |
| Площа | 0,002 км² |
| Поштовий індекс | 89434 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°29′57″ пн. ш. 22°18′12″ сх. д. |
| Водойми | р. Латориця |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 89432, с. Великі Геївці, вул. Головна, 11 |
| Карта | |
  Малі Геївці | |
 Малі Геївці | |
| Мапа | |
 | |
Розташоване на річці Латориця.
На південно-східній околиці Малих Геївців, в урочищі Дийнеш Егрі, на ледь помітному підвищенні – тришарове поселення доби неоліту і енеоліту. Дослідження проводив Ф.М.Потушняв в 1974 році і засвідчив шари культури алфельдської і мальованої кераміки, шари тисо-полгарської та баденської культур. В урочищі Стороріччя, що на віддалі 3 кілометра в південно-східному напрямку від села, поселення ранньозалізного віку VI – IX століть до нашої ери (куштановицька культура). Досліджувалося І.І.Поповичем в 1973 – 1975 роках. Виявлено житла, господарсько-виробничі споруди.
В урочищі Сиг розташоване двошарове поселення ІІІ – IV і VIII – IX століттях нашої ери. Досліджувалося експедицією УжДУ в 1975 році. Відкрито два напівземлянкові житла, господарські ями. В околицях села знайдено бронзовий скарб, у складі якого первісно знаходилися десятки бронзовий виробів. Збереглися чотири чекано-молоти, меч з полоскою і черенкоподібною рукояткою.
Перша згадка у 1394 році під назвою Geyeuch. Місцевий ливарний цех засновано ще 1793 року Іштваном Ласло — землевласником з комітату Унґ.
Відомі дворянські роди, що проживали у селі : Еґрі, Панкотай, Ладані, Яворський, Бенко, Дарані, Бурок, Беленський, Рацкові, Нодь, Кіш, Ласло, Барток, Діошегі, Федьвернекі, Берегі.
В селі зафіксовано герб родини Бенко, вінбув отриманий від імператора Фердинанда ІІ в 1619 році і опублікований в комітаті Унг. Перший предок родини Федьвернекі родом із села - Ісаак Федьвернекі в 1568 році.
Панкотай отримала село у користування від Фердинанда II 27 листопада 1559 року.
Церква Успіння пр. Богородиці. 1992.
У 1940 р. в селі було 516 реформатів, 305 греко-католиків, 147 римо-католиків, 38 євреїв. Греко-католицька церква діяла в пристосованому будинку з вальків (саману). Вівтарний образ намалював Й. Бокшай, а подарували його церкві Ференц Орос з дружиною Єлизаветою Бийреш.
У 1949 р. радянський режим ліквідував знамениту фабрику виробництва дзвонів Ференца Еґрі, а приміщення перетворено на колгоспні склади. У 1956 р. греко-католицьку церкву закрили, а згодом переобладнали під столярну майстерню.
У 1989 р. громада відновила діяльність, а в 1992 р. стараннями Амбруша Долґоша та останнього робітника дзвонарні Йосипа Койсо під церкву пристосували вцілілу будівлю колишньої фабрики. На кошти всіх жителів села будинок переробили, і 15 серпня 1991 р. відбулася перша служба Божа. Перед входом встановили дзвіницю з одним дзвоном Ф. Еґрі, що зберігся, виготовленим 1939 р. Через рік храм освятили єпископи Іван Маргітич та Йосип Головач.
Присілки
Хутори
Хутори - обєднане з селом Малі Геєвці рішенням облвиконкому Закарпатської області №155 від 15.04.1967
Перша згадка у ХІХ столітті
Відомі жителі
Ференц Егрі - (народився тут 1864 року) - один з найвідоміших угорських виробників дзвонів 20 століття. Навіть в Австралії було знайдено дзвін з його ливарного виробництва. Ференц походив з династії дзвоноливарів і ремесло перейняв у свого батька, який працював у дзвонарному цеху в Малих Геївцях. Згаданий ливарний цех засновано ще 1793 року Іштваном Ласло (угор. László István) — землевласником з комітату Унґ.
Пік виробництва та розквіту підприємства припав на початок XX століття та міжвоєнну добу. Оскільки під час Першої світової війни урядом Австро-Угорщини на військові потреби у церковних громад було реквізовано величезну кількість дзвонів, згодом виник попит на продукцію дзвоноливарні Ференца Еґрі. Продукція реалізовувалась не тільки на локальному рівні, але і на ринках усієї Східної Європи. Географія та об’єми виробництва вражають. Нині дзвони Ференца Еґрі можна зустріти в Угорщині, Словаччині, Польщі, Болгарії, а кілька екземплярів дістались навіть Індонезії та Австралії. Що вже казати про Закарпаття… Тільки для Мукачівської єпархії було відлито дзвони для 184 храмів — у Берегові, Давидкові, Малому Березному, Новоселиці, Солотвині, Концові, Ракошині, Драгові, Вишкові, Ізі, Невицькому, Нижніх Воротах, Лукові, Лузі тощо.
Також було виготовлено дзвони для 54 реформатських храмів, зокрема в селах Неветленфолу (1909), Теково (1923), Федорово (1925), Фертешолмаш (1925), Велика Паладь (1926), Тисобикень (1927), Пийтерфолво (1928), Батьово (1910, 1933), Соловка (1913), Гать (1922), Гут (1922), Форнош (1922), Вари (1922), Мужієво (1923), Берегуйфалу (1923), Дийда (1923), Серне (1924), Бене (1924), Яноші (1924), Вербовець (1926, 1932), Гетен (1926), Велика Бийгань (1926), Галабор (1928), Боржава (1926), Рафайново (1924), Шаланки (1922), Оросієво (1925), Косонь(1912), Перехрестя (1927), Нове село (1926), Вилок (1924), Баркасово (1927), Четфалва (1922), Фанчиково (1923), Чорний Потік (1923).
Дзвони Ференца Еґрі з Малих Геївців багаторазово отримували медалі та нагороди на промислових виставках у Парижі, Відні, Москві, Будапешті тощо.
Найбільший дзвін Ференца Еґрі справно працює і донині — це велетень вагою 2152 кг та діаметром 159 см, розміщений на дзвіниці реформатської церкви у Дебрецені на площі Арпада. Дебреценський дзвін відлитий в Малих Геївцях у 1912 році. Його вартість складала 3400 австро-угорських крон. За цю суму в ті часи можна було придбати 1 кг золота, що в перерахунку на сучасні гроші — близько 40 тисяч доларів США.
На території Закарпатського музею народної архітектури та побуту в Ужгороді, поблизу Шелестівської дерев’яної церкви, можна побачити два великі дзвони, відлиті у 1925 році на підприємстві Ференца Еґрі для реформатської громади села Дерцен.
З 1882 року Ференц Еґрі розпочав політичну діяльність. У 1920 році його обрано головою осередку Партії селян (Kisgazdapárt) в Ужгороді та Ужанській жупі. Згодом партія трансформувалася в Угорську національну партію (Magyar Nemzeti Párt), а Ференц Еґрі став заступником голови. У 1924–1935 роках підприємець був сенатором чехословацького парламенту, двічі поспіль отримавши мандат на виборах. Як політик Ференц Еґрі боровся за відновлення кордонів комітату Унґ, зокрема, щоб Капушанський район приєднали до Підкарпатської Русі. Ференц Еґрі помер у 1945 році у місті Шопрон
Ласло Боді - фронтмен відомої музичної групи «Републіка» ( народився тут 1965 року).
Туристичні місця
- На південно-східній околиці Малих Геївців, в урочищі Дийнеш Егрі, на ледь помітному підвищенні – тришарове поселення доби неоліту і енеоліту. Дослідження проводив Ф.М.Потушняв в 1974 році і засвідчив шари культури алфельдської і мальованої кераміки, шари тисо-полгарської та баденської культур.
- В урочищі Стороріччя, що на віддалі 3 кілометра в південно-східному напрямку від села, поселення ранньозалізного віку VI – IX століть до нашої ери (куштановицька культура). Досліджувалося І.І.Поповичем в 1973 – 1975 роках. Виявлено житла, господарсько-виробничі споруди.
- В урочищі Сиг розташоване двошарове поселення ІІІ – IV і VIII – IX століттях нашої ери. Досліджувалося експедицією УжДУ в 1975 році. Відкрито два напівземлянкові житла, господарські ями.
- В околицях села знайдено бронзовий скарб, у складі якого первісно знаходилися десятки бронзовий виробів. Збереглися чотири чекано-молоти, меч з полоскою і черенкоподібною рукояткою.
- храм Успіння пр. Богородиці. 1992. Вівтарний образ намалював Й. Бокшай
- У 1949 р. радянський режим ліквідував знамениту фабрику виробництва дзвонів Ференца Еґрі, а приміщення перетворено на колгоспні склади.