Малі Копані
Малі́ Копа́ні — село в Україні, у Голопристанській міській громаді Скадовського району Херсонської області. Населення становить 2159 осіб.
село Малі Копані | |||
---|---|---|---|
| |||
Країна | Україна | ||
Область | Херсонська область | ||
Район/міськрада | Скадовський район | ||
Громада | Голопристанська міська громада | ||
Рада | Голопристанська міська рада | ||
Облікова картка | Малі Копані | ||
Основні дані | |||
Засноване | 1786 | ||
Населення | 2159 | ||
Площа | 0,479 км² | ||
Густота населення | 4507,31 осіб/км² | ||
Поштовий індекс | 75632 | ||
Телефонний код | +380 5539 | ||
Географічні дані | |||
Географічні координати | 46°26′08″ пн. ш. 32°43′44″ сх. д. | ||
Середня висота над рівнем моря |
19 м | ||
Місцева влада | |||
Карта | |||
Малі Копані | |||
Малі Копані | |||
Мапа | |||
Назва
Назва села за походженням належить до гідронімів: від слова «копань» або «копанка» — мілкий колодязь без зрубу, проста яма з водою. В цій місцевості підземні води залягали близько до поверхні, тому достатньо було викопати неглибоку яму і вже нагромаджувалася вода.
Історія
Перша згадка про поселення зустрічається в подорожніх замітках француза Жільбера Ромма від 1786 року. Село засновано на місці військового посту російської армії і звалося воно спочатку Ближнє Копаньє. Однак землеробського населення на той час тут ще не було.
У 1795 році уряд організовує широке переселення державних селян в таврійські степи. Саме ця дата є початком існування села. Друга хвиля переселення в Малі Копані припадає на 1810 рік, коли прибула з Козелецького повіту Чернігівської губернії велика група державних селян.
Станом на 1886 рік у селі Чалбаської волості мешкало 1400 осіб, налічувалось 199 дворів, існували молитовний будинок, школа, лавка[1].
В кінці 20-х років ХХ століття були організовані товариства по спільному обробітку землі: «Червоний факел», «Червона зірка», «Перемога», «П'ятирічка», «Господар». З початком суцільної колективізації селяни Малих Копанів організували колгосп «Червоний факел», який у 1936 році було перейменовано у колгосп імені Георгія Димитрова. Тоді ж був створений третій в селі колгосп — ім. Кірова.
13 вересня 1941 року село було окуповане німецькими військами. Звільнили населений пункт 4 листопада 1943 року.
Населення
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 2036 осіб, з яких 952 чоловіки та 1084 жінки[2].
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 2147 осіб[3].
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[4]:
Мова | Відсоток |
---|---|
українська | 91,20 % |
російська | 7,55 % |
молдовська | 0,23 % |
білоруська | 0,19 % |
гагаузька | 0,19 % |
вірменська | 0,05 % |
угорська | 0,05 % |
циганська | 0,05 % |
інші | 0,49 % |
Об'єкти соціальної сфери
В селі функціонують: загальноосвітня школа, дитячий садок.
Храми
- Успіння Пресвятої Богородиці УПЦ МП
Примітки
- Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
- Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Херсонська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Херсонська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- Розподіл населення за рідною мовою, Херсонська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.