Мамалуй Олександр Олексійович

Народився 24 жовтня 1974 року в місті Харків.

В 1996 році з відзнакою закінчив Національну юридичну академію України імені Ярослава Мудрого за спеціальністю «Правознавство».

В 1999 році закінчив аспірантуру Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, з 1999 року по 2000 рік працював асистентом кафедри в цьому навчальному закладі.

27 листопада 2001 року призначений на п'ятирічний строк суддею Господарського суду Харківської області[1].

14 грудня 2006 року обраний безстроково суддею Господарського суду Харківської області[2].

У 2008 році здобув науковий ступінь «кандидат юридичних наук». Захистив дисертацію на тему «Правове регулювання загальнодержавних зборів в Україні»[3].

В 2012 році закінчив економічний факультет Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна.

Призваний до Збройних сил України в перший день мобілізації — 18 березня 2014 року у званні солдата. З червня 2014 року — снайпер роти снайперів (в подальшому — заступник командира взводу роти снайперів) 93-ї гвардійської окремої механізованої бригади. У складі своєї бригади з 12 липня 2014 року по 03 березня 2015 року брав участь у визволенні та подальшій обороні с. Піски, Первомайське, Нетайлове, Опитне, Водяне, м. Авдіївка, обороні Донецького аеропорту.

З 09 березня 2015 року демобілізований у званні сержанта. 23 квітня 2015 року мобілізований до лав Державної прикордонної служби України. Снайпер контрснайперської групи відділення вогневих засобів мобільної прикордонної застави (окремого відділу). З липня по грудень 2015 року виконував бойові завдання в зоні антитерористичної операції.

05 липня 2016 року сержант Мамалуй знов демобілізований. Направлений на короткострокові курси підготовки офіцерів запасу при Національному університеті оборони України імені Івана Черняховського (спеціальність «Бойове застосування механізованих з'єднань, військових частин і підрозділів»). У лютому 2017 року закінчив курси з присвоєнням первинного офіцерського звання «молодший лейтенант».

Указом Президента України від 10 листопада 2017 року призначений суддею Верховного Суду[4].

Автор книги "Воєнний щоденник (2014-2015)" (2016 рік).[5]

Став відомим після своєї відповіді судді господарського суду Севастополя Олексію Погребняку, який зрадив присязі та на момент написання листа працював суддею в окупаційному суді, на офійціному бланку Господарського суду Харківської області.[6]

• Орден «За мужність» III ступеня
• Відзнака Державної прикордонної служби України За мужність в охороні державного кордону".
• Відзнака Міністерства оборони України «Вогнепальна зброя».
• Нагрудний знак «Учасник АТО».
• Відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції».

• Судья-снайпер Александр Мамалуй.