Мамонтов Альберт Якович

Мамонтов Альберт Якович (27 липня 1927 — 6 серпня 1999) — театральний педагог, майстер художнього слова, громадський і культурний діяч. Син українського письменника та театрознавця Якова Андрійовича Мамонтова (1888—1940). На початку Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941—1945 1941 разом з сім'єю евакуйований до м. Чкалов (нині м. Оренбург, РФ). 1943 мобілізований до трудової армії, працював на нікелевому комбінаті в м. Орськ (нині місто Оренбурзької обл., РФ). Після повернення до Харкова 1944 навчався на акторському факультеті Харківського театрального інституту (1944–48). Працював диктором, артистом-читцем і режисером Харківського радіо, викладав сценічну мову в Харківськом театральному інституті. Від 1964 мешкав у м. Владивосток (нині місто в РФ). 1971–79 та 1983–87 — зав. кафедри акторської майстерності Далекосхідного, 1979–83 — Красноярського інститутів мистецтв. Педагогічну діяльність поєднував з концертною, виступаючи як артист-декламатор. Започаткував професійну літературну естраду в Приморському краї, РФ, підготувавши бл. 20 сольних літературних концертів, якi широко йшли по містах Далекого Сходу й Сибіру. П'ять програм («Долг Украине», «Думи мої, думи мої», «Вишневі усмішки» та ін.) присвятив Україні. Автор багатьох праць з історії і теорії театрального мистецтва, у тому числі кількох книжок.

Один з ініціаторів створення й засновник Товариства української культури Приморського краю. На установчих зборах обраний заст. голови т-ва (1991–92).

Помер у м. Владивосток.