Мамонтів Яків Андрійович

Яків Мамонтов народився у селянській родині. Батьки: міщанин Андрій Іванович Мамонтов та його дружина Єфросинія Трохимівна.

Дитинство майбутній письменник провів у селі. Навчання розпочав у Шпилівській церковноприходській школі, закінчив п'ятирічну земську школу в Нижній Сироватці, ще п'ять років навчався у Дергачівському сільськогосподарському училищі. На цей час припадає захоплення театром. В училищі працював самодіяльний гурток, що показував свої вистави і поза межами школи. Мамонтів був завзятим аматором, ставив спектаклі, виконував у виставах головні ролі, виступав як читець в концертах.

Здобувши професію агронома, два роки працював у Щигрівському повіті в Курській губернії. У 1909 році Я. Мамонтов переїздить до Києва. З 1911 до 1914 р. навчається в Московському комерційному інституті, захистив кандидатську дисертацію «Проблема естетичного виховання» на здобуття вченого ступеня кандидата наук. У 1915 році був обраний та затверджений асистентом у тому ж інституті.

Коло трьох років брав участь у Першій світовій війні, а також у революційних подіях. Після лютневих подій 1917 року якийсь час перебував в Осташівському полковому комітеті як делегат від солдатських мас. Увільнений з царської армії у 1917 р. Я. Мамонтів повернувся додому, де розпочав педагогічну роботу. З весни 1920 р. працював викладачем педагогіки та мистецтвознавства на факультеті соціального виховання Харківського інституту народної освіти. На початку 1920-х рр. керівник літературно-драматичної студії у Сумах[3]

Мешкав у Харкові в тому числі у Будинку «Слово».

Помер в 1940 в Харкові. Поховано там само, могилу зі зліквідованого компартійцями Міського цвинтаря в 1970-і роки перенесено на 13-е кладовище.

Автор праць «Сучасні проблеми педагогічної творчости» (Дежвидав України, 1922), «На театральних роздоріжжях» (Книгоспілка, 1925) і низки розвідок з історії драматургії, серед іншого, огляду «Про драматичні дебюти 1923—1924» («Червоний шлях», 1924, № 7), редактор видань творів Івана Тобілевича.

Автор п'єс «Веселий хам» (1921), «Ave Maria», «Коли народ визволяється» («Колнарвиз»,1924), «До третіх півнів» (1925), «Батальйон мертвих» (1926), «Княжна Вікторія» (1928), «Гетьманщина» (1930—1939). В 1930-х писав п'єси для дітей: «Хо» (за Коцюбинським), «Солом'яний дід», та кіносценарії «Земля українська», «Мурований міст», «Манька з Вовчих ярів», «Архітектор Шалько»; лібрето опер «Золотий обруч» Б. Лятошинського (за повістю «Захар Беркут» Франка), «Гайдамаки» (за однойменним твором Т.Шевченка), «Кармелюк» В.Костенка (1930 у співавторстві з М. Верхацьким).

Автор праць з історії і теорії драми, полемічних статей про шляхи розвитку українського театру (зібрані у книзі «Театральна публіцистика» (1967).

• Мамонтів Я. Веселий хам. Нью-Йорк : Молот, 1923. 65 с.

• МАМОНТОВ Яків Андрійович (псевдоніми: Я. Лірницький, Я. Пан)^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Мамонтів
• Г. Петров. «Коли ж народився Яків Мамонтов?». Стаття. Газ. «Вперед» (м. Суми). 22 вересня 1988 р. ЦДАМЛМ України, ф. 264, оп. 2, од.зб. 10, арк. 6. Архівовано 10 грудня 2014 у Wayback Machine.
• ФОТОВИСТАВКА До 125-річчя від дня народження Якова Андрійовича Мамонтова (1888—1940) // Офіційний веб-портал Державної архівної служби України Архівовано 12 липня 2015 у Wayback Machine.
• Яків Мамонтов // Гак А. Від Гуляй-Поля до Нью-Йорку (спогади) Друкарня «Українських вістей», Новий Ульм, Німеччина, 1973

• Мамонтів Яків Андрійович // Шевченківська енциклопедія: — Т.4:М—Па : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський.. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2013. — С. 55-56.
• Мамонтів Я. Драматичні етюди / Я. Мамонтів. — Харків: Держ. вид-во України, 1922. — 44 с.