Манатуту (район)

Розташований в центральній частині країни, тягнучись від північного до південного узбережжя острова. Межує з районами: Баукау (на північному сході), Вікеке (на південному сході), Ділі (на північному заході), Айлеу (на заході) і Мануфагі (на південному заході). На півночі омивається водами протоки Ветар, а на півдні — водами Тиморського моря.

Через район протікає річка Північна Лакло, що впадає в протоку Ветар.

Населення району за даними на 2010 рік становить 42 742 осіб; для порівняння, на 2004 рік воно налічувало 36 719 осіб[1]. Щільність населення — 23,93 чол. / Км². Середній вік населення становить 18,7 років. У період з 1990 по 2004 роки середній щорічний приріст населення склав 1,06 %.

33,4 % населення говорять на мові галолі; 26,0 % — на мові ідалака; 20,1 % — на тетум; 7,4 % — на мамбаї; 5,1 % — на хабун. Поширені також інші місцеві мови і діалекти. 41,2 % населення володіють мовою тетум (включаючи тих, для яких вона є другою і третьою мовами); 36,2 % володіють індонезійською і 10,5 % — португальською. 60,6 % населення неписьменні (63,6 % жінок і 57,7 % чоловіків). Тільки 10,3 % осіб старше 18 років закінчили середню школу (8,1 % жінок і 12,5 % чоловіків)[2].

За даними на 2004 рік 97,5 % населення складають католики; 1,9 % — прихильники традиційних анімістичних вірувань і 0,2 % — протестанти[3].

Aдміністратівноe поділу району

В адміністративному відношенні поділяється на 6 підрайонів:

• 
  Кліф на узбережжі в Манатуту
• 
  Річка північна Лакло в Манатуту
• 
  Вид на місто Манатуту