Мануель Родрігес

Мануель Родрігес Аранеда (ісп. Manuel Rodríguez Araneda, 18 січня 1939, Сантьяго — 26 вересня 2018, Сантьяго) — чилійський футболіст, що грав на позиції захисника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер.

Мануель Родрігес
Особисті дані
Народження 18 січня 1939(1939-01-18)
  Сантьяго, Чилі
Смерть 26 вересня 2018(2018-09-26) (79 років)
  Сантьяго, Чилі
Зріст 179 см
Вага 68 кг
Громадянство  Чилі
Позиція захисник
Професіональні клуби*
РокиКлубІгри (голи)
1955–1972 «Уніон Еспаньйола»  ? (?)
Національна збірна
РокиЗбірнаІгри (голи)
1961–1967 Чилі 7 (0)
Тренерська діяльність**
РокиКомандаПосада
1980 «Сан-Маркос де Аріка»
1981 «Рехіональ Атакама»
1982 «Депортес Антофагаста»
1983–1988 «Кобресаль»
1987 Чилі
1989–1991 «Уніон Еспаньйола»
1993–1994 «Кобресаль»
1995–1996 «Кокімбо Унідо»
1997–1998 «Депортес Ікіке»
1999 «Кокімбо Унідо»
2000–2001 «Депортес Магальянес»
2006 «Уніон Еспаньйола»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Виступав, зокрема, за клуб «Уніон Еспаньйола», а також національну збірну Чилі, у складі якої став бронзовим призером чемпіонату світу 1962 року.

Клубна кар'єра

У дорослому футболі дебютував 1955 року виступами за команду «Уніон Еспаньйола», кольори якої і захищав протягом усієї своєї кар'єри гравця, що тривала цілих вісімнадцять років, зігравши в цілому 262 гри та забивши 5 голів[1].

Виступи за збірну

9 грудня 1961 року дебютував в офіційних іграх у складі національної збірної Чилі в товариському матчі проти Угорщини (5:1). Наступного року у складі збірної був учасником чемпіонату світу 1962 року у Чилі[2], на якому команда здобула бронзові нагороди, а Родрігес провів два вирішальні матчі своєї збірної — програний півфінал проти Бразилії та переможний матч за третє місце проти Югославії (1:0)[3].

Загалом протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 7 років, провів у її формі 7 матчів[4].

Кар'єра тренера

Розпочав тренерську кар'єру, повернувшись до футболу після невеликої перерви, 1980 року, очоливши тренерський штаб клубу «Сан-Маркос де Аріка». Після цього тренував інші невеликі місцеві клуби «Рехіональ Атакама» та «Депортес Антофагаста».

У лютому 1983 року його призначили тренером клубу «Кобресаль», з яким він у тому ж сезоні виграв Сегунду і вийшов до вищого дивізіону. Після завершення турніру його команда в цілому здобула 23 перемог, 9 нічиїх і зазнала лише однієї поразки, і з 67 голами стала найбільш результативною у другому дивізіоні[5]. Під керівництвом Мануеля у клубі розпочав свою кар'єру Іван Саморано, одна із зірок чилійського футболу. З ним 1987 року клуб виграв Кубок Чилі, при цьому Саморано забив один з голів у фіналі з «Коло-Коло»[6]. Після цього успіху Родрігес обійняв посаду тренера збірної Чилі на одну гру[7] і паралельно залишався в «Кобресалі» до кінця 1988 року.

У 1989 році він очолив «Уніон Еспаньйола», з яким став чемпіоном Зимового кубка 1989 року, перемігши у фіналі «Уачіпато». Він залишався на цій посаді до 1991 року.

У січні 1993 року Родрігес повернувся в «Кобресаль», з яким у першому ж сезоні посів 2 місце у Другому дивізіоні і вийшов до вищого дивізіону. Наступного року він залишив клуб[8] і надалі тренував інші чилійські клуби «Кокімбо Унідо», «Депортес Ікіке» та «Депортес Магальянес».

31 липня 2006 року очолив «Уніон Еспаньйола»[9], але того ж року покинув посаду, після чого продовжував працювати на посаді тренера, і, незважаючи на поставлений діагноз хвороби Паркінсона в жовтні 2012 року, він продовжував тренувати футбольні школи в комунах, таких як Ла-Гранха та Лас-Кондес.

Помер 26 вересня 2018 року на 80-му році життя у місті Сантьяго.

Примітки
  1. Ruiz, Ricardo; Juan Manuel Ramírez; Héctor Olave. Nuestro Mundial: 50 años de historia. cap.cl. с. 105–106. Архів оригіналу за 12 грудня 2013. Процитовано 31 жовтня 2020.
  2. 1982 FIFA World Cup Chile у Wayback Machine (архівовано 2011-07-22)
  3. Manuel Rodríguez. partidosdelaroja.com (ісп.). Процитовано 1 листопада 2020.
  4. MANUEL RODRIGUEZ. www.solofutbol.cl. Процитовано 1 листопада 2020.
  5. Cobresal. 1983 - Campeón con una campaña histórica. cdcobresal.cl. Архів оригіналу за 7 серпня 2011. Процитовано 1 листопада 2020.
  6. Cobresal. 1986-1988 - Un grande del fútbol chileno. cdcobresal.cl. Архів оригіналу за 2 лютого 2014. Процитовано 1 листопада 2020.
  7. Salazar, Leonardo (2007). DT Chile DT (Entrenadores del seleccionado chileno: 1966-2007). futboliachile. Процитовано 1 листопада 2020.
  8. Cobresal. 1993-1994 - Un equipo ascensor. cdcobresal.cl. Архів оригіналу за 2 лютого 2014. Процитовано 1 листопада 2020.
  9. S.A.P, El Mercurio. Carvallo tiró la toalla. diario.elmercurio.com (Spanish).

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.