Манчкін

Впреше такий тип кішок помітили в 1930 році в Англії, але через деякий час вони зникли з невідомих причин. В 1983 році в США в містечку Рейдвілл у північно-східній Луїзіані, Сандра Хочнедл знайшла чорну коротконогу кішку, що жила під сміттєвим фургоном. Половина народжених кошенят успадкувала короткі лапи матері. Родоводи всіх кішок породи манчкін починаються з цієї кішки і її потомства. Першою у світі манчкінів визнала американська фелінологічна організація ТІСА. На сьогодні вона є провідною за якістю манчкінів. WCF визнала породу з 2002 року.

Є два варіанти манчкінів: стандартні й нестандартні. Стандартний — це коротколапий манчкін, що відповідає стандарту щодо довжини. Може з'явитися від двох коротколапих або одного коротколапого, а другого — довголапого манчкінів.

Нестандартний — це довголапий манчкін, народжений від обох коротколапих, або одного коротколапого, батьків. Він має родовід про своє походження, може використовуватися надалі у розведенні, але не може брати участь у виставках.

Манчкіни дуже рухливі, можуть досить швидко бігати (швидше, ніж їхні довгоногі родичі), добре лазять по деревах. Вони здатні пробратися навіть у дуже вузькі щілини. Кішки життєрадісні, люблять людей, охоче граються й гуляють із господарями. Люблять збирати й нести до себе на улюблене місце речі, що сподобалися. Добре ладять з іншими тваринами, доброзичливі, миролюбні.

Манчкіни — це коротколапі тварини з елегантним тілом середніх розмірів. Тіло витягнуте, з добре розвиненою мускулатурою, з невеликим підвищенням від холки до крупу. Груди округлені, добре розвинені. Кінцівки короткі, іноді виглядають надто міцними. Передні — однакової товщини по всій довжині. Припустимим є певне скривлення передніх лап. Задні трохи довші, ніж передні. Лапи округлі, компактні. Хвіст пропорційний до тіла, звужується до кінчика. Коти більші, ніж кішки.

Голова середніх розмірів, у вигляді широкого клина із плавними контурами. Лоб плаский. Вилиці помірно виражені, високі. Підборіддя широке. Перехід від чола до носа плавний. Ніс середньої довжини. Можливий невеликий прогин. Вуха середніх розмірів, широкі в основі, з трохи заокругленими кінчиками, досить високо й широко поставлені. Очі мають форму волоського горіха, широко розставлені, відкриті, виразні. Розташовані під невеликим кутом до основи вух. Колір залежить від забарвлення. Шия товста, мускулиста.

Шерстний покрив двох видів: короткошерсті й довгошерсті. Короткошерсті мають шерсть блискучу, плюшеву за текстурою, із середньорозвиненим підшерстям. Рівнозабарвлені особини можуть мати важчу шерсть. Напівдовгошерсті мають шерсть шовковисту, густу, з гарними захисними властивостями. Підшерстя середньорозвинене. Трохи виділяється комір. Шерсть у нижній частині тіла довша.

Манчкін послужив основою для ряду інших порід котів з короткими лапами, в тому числі:

• Генетта (Genetta) — манчкін та бенгал
• Бамбіно (Bambino) — манчкін та сфінкс
• Мінскін (Minskin) — манчкін, сфінкс, бурма, девон-рекс
• Менует (Minuet) — манчкін та перська
• Кінкалоу (Kinkalow) — манчкін та американський керл
• Ламбкін (Lambkin) — манчкін та селкірк-рекс
• Скукум (Skookum) — манчкін та лаперм
• Шотландський кілт (Scottish Kilt) — манчкін та скотіш-фолд

• Заведия Т. Л. Сучасна енциклопедія любителя кішок: 1500 корисних порад фахівців. — Донецьк : БАО, 2004. — ISBN 966-548-910-0.
• Схематичне зображення участі генів манчкіну в інших породах котів з короткими лапами