Маоїзм

Маоїзм, офіційна назва «ідеї Мао Цзедуна» (спрощ.: 毛泽东思想; кит. трад.: 毛澤東思想; піньїнь: Máo Zédōng Sīxiǎng) — догматичне утопічне політичне вчення, а точніше набір політичних гасел, тоталітарного китайського комуністичного диктатора Мао Цзедуна, яке було керівною державною політичною доктриною Комуністичної партії Китаю в перехідну історичну добу від традиційного патріархального феодального суспільства (падіння імператорської влади в Китаї після Другої світової війни) до початку модернізації і індустріалізації, та періоду зовнішньої конфронтації «табору соціалізму» з світом демократичних країн («холодна війна»).

Хоча Карл Маркс і Фрідріх Енгельс неодноразово підкреслювали, що їх «соціалістичне вчення» ніяк не стосується таких східних азійських суспільств-деспотій як Китай, багато лівих політиків та суспільствознавців вважають маоїзм закономірним розвитком марксизму, реальним його втіленням у східно-азійських умовах.

Маоїзм є політичним продовженням сталінізму і від класичного марксизму в соціальній теорії відрізняється тим, що спирається не на пролетаріат, а на селянство, люмпенізовані маси. В політичній практиці маоїзм є крайньою формою азійського деспотизму під «соціалістичними» гаслами. Маоїзму ще в більшій мірі ніж радянському «марксизму-ленінінзму» притаманні тоталітарні риси: культ вождя (обожнювання за життя особи Мао Цзедуна), відчуження людини від власності, підкорення особистості «колективу» (в дійсності верховній владі), монопольна влада однієї партії (КПК), політичне насильство, знищення цілих соціальних класів та декласованість-люмпенізація суспільства, концтабори, примусова праця, одержавлення культури та приватного життя, мілітаризація суспільства та зовнішня експансія-агресія.

Сам Мао Цзедун та його прихильники вважали і вважають, що маоїзм є «логічним завершенням марксизму», найдосконалішою його формою, «вершиною еволюції марксизму».

Досить криваві спроби застосування маоїзму за межами Китаю мали місце в Камбоджі (диктатура «червоних кхмерів»), Індонезії, Перу, Індії та Непалі. В самому Китаї економічна складова доктрини маоїзму після смерті її засновника була замінена прагматичними економічними реформами Ден Сяопіна 1980-х років.

Виникнення

Маоїзм виник як «китайська форма марксизму», «китайський комунізм» і був офіційно проголошений на 7 з'їзді Комуністичної партії Китаю (КПК) у 1945 році. Проголошено, що «відбулося з'єднання загальних істин марсизму-ленінізму з практикою китайської революції».

Маоїзм характеризується крайнім еклектизмом, субєктивізмом, волюнтаризмом. У маоїзмі поєдналися ідеї деяких давніх китайських ідеологій (легізму, конфуціанства, даосизму), ідеологій селянських середньовічних повстань з їхніми ідеями загальної урівнялівки в правах, обов'язках і власності з ідеями марксизму-ленінізму.

Особливості ідеології

Маоїзм має низку особливостей, як в ідеології, так і в реалізації цієї ідеології на практиці в суспільстві. Маоїзм абсолютизує революційне насильство. Як казав Мао Цзедун: «Рушниця породжує владу.» Революційні ідеї з погляду прихильників маоїзму повинні реалізовуватись тільки шляхом насильства за допомогою загонів так званих хунвейбінів — «червоних захисників» — озброєних загонів молоді, що знищували фізично потенційних ворогів маоїзму — людей, що тією чи тією мірою розходились з ідеологією маоїзму. Маоїзм проголошує, що в суспільстві «треба постійно створювати суперечності» для продовження революційної боротьби та підтримування постійної «революційної напруги» в суспільстві. Будь-які проблеми в суспільстві на думку маоїстів повинні розв'язуватися шляхом безперервних «чисток», масових кампаній залякування населення «зовнішньою загрозою». У суспільстві повинен втілюватись курс «Трьох червоних прапорів» — «Генеральна лінія», «Великий стрибок», «Народна комуна». Під «генеральною лінією» розуміють абсолютний диктат «вождя», створення його культу особи. Під «Великим стрибком» розуміється можливість швидкої побудови досконалого суспільства — комунізму за дуже короткий проміжок часу шляхом повного усуспільнення всього майна і власності (вкупі з індивідуальною власністю на засоби першої потреби), різкий ріст виробництва й випередження по виробництву країн з іншим суспільним устроєм. У «народних комунах» впроваджували загальну зрівнялівку — всі люди носили однаковий одяг: синю куртку, сині штани й синю кепку, ліквідація товарно-грошового обміну і ліквідація грошей як таких, ліквідація сім'ї, як «пережитку буржуазного ладу».

У маоїзмі абсолютизується бідність і відсталість країни і проголошується, що саме бідність і відсталість є потрібними умовами для побудови комунізму. Як висловився Мао Цзедун: «У бідній і відсталій державі легко і просто збудувати комунізм.» Для цього пропонували не тільки консервацію бідності і відсталості, але і знищення «буржуазних надлишків» у суспільстві. Так у Китаї під час «Культурної революції» були розібрані залізниці через «непотрібність» і як пережиток буржуазного ладу.

Маоїзм і культура

Відносно культури, маоїзм вважає, що всю попередню культуру необхідно знищити і створити культуру заново — на порожньому місці — нову «пролетарську комуністичну культуру». На практиці в Китаї в часи панування маоїзму знищували книги, бібліотеки, храми, монастирі, релігію і пропонували твори Мао Цзедуна як єдино можливий фундамент нової культури. Як казав Мао Дзе-дун: «Якщо вмієш читати — читай тільки твори Мао, якщо вмієш писати — пиши тільки да-цзи-бао!» (Да-цзи-бао — короткі гасла політичного змісту). Як фундамент «нової культури» пропонувалась «червона книжечка» — цитатник Мао Цзедуна — збірник висловлювань Мао, що був виданий накладом більше мільярда примірників і був обов'язковим для вивчення на пам'ять всім членам суспільства. Як у свій час сказав Мао Цзедун: «Якщо ти один день не читав твори Мао — у тебе з'являться сумніви, якщо ти два дні не читав твори Мао — ти скочуєшся в болото опортунізму, якщо ти три дні не читав твори Мао — ти не зможеш більше жити.»

Наслідки реалізації ідей маоїзму

Втілення на практиці ідей маоїзму в часи «Культурної революції» в Китаї призвело до повного колапсу економіки, знищення промисловості як такої (для випередження імперіалістичних країн по рівню виплавки металу в населення були конфісковані всі металеві предмети, включно з ложками і тарілками і створені в кожному селі кустарні доменні печі, але отриманий метал тільки віддалено нагадував чавун), занепаду сільського господарства і масового голоду. Тільки у 1966 році від голоду в Китаї померло понад 10 000 000 людей. Втілення ідей маоїзму в Камбоджі у 1975–1977 роках місцевими маоїстами — «червоними кхмерами» призвело до фізичного знищення третини населення країни.

Основні відомі афоризми Мао Цзедуна

Їх 100% існування не доведено.

«У бідній і відсталій державі легко і просто збудувати комунізм!»
«Якщо вмієш читати — читай тільки твори Мао! Якщо вмієш писати — пиши тільки да-цзи-бао!»
«Якщо ти один день не читав твори Мао — у тебе з'являться сумніви, якщо ти два дні не читав твори Мао — ти скотишся в болото опортунізму, якщо ти три дні не читав твори Мао — ти не зможеш більше жити!»
«Хто книжки читає — той начальником не стане!»
«Ви спите і бачите як я йду на побачення з Марксом.»
«Я самотній монах, що йде пустелею зі зламаною парасолькою.»
«Первинне — це вторинне, вторинне — це первинне.»
«Погане перетворюється в хороше, пролетаріат перетворюється у буржуазію, мир перетворюється в війну, війна перетворюється в мир.»
«Рушниця народжує владу!»
«Народ — це аркуш паперу, на ньому можна написати будь-які ієрогліфи!»
«Опортуністи нагадують паперових тигрів — вони тільки з виду страшні.»
«Рушниця породжує владу.»
«Народ навчає партія, партію навчає армія.»

Маоїзм сьогодні

Маоїзм досі лишається основою ідеології в КПК та сучасному Китаї, але після смерті Мао у 1976 році основі положення маоїзму були переглянуті. Нині в Китаї дозволяється критика маоїзму і офіційно проголошено, що «Мао на дві третини мав рацію, а на одну третину помилявся.» Після смерті Мао керівництво КПК відійшло від основних доктрин маоїзму, була оголошена політика «відкритих дверей» та втілення принципу «нехай розцвітуть сто квітів», що на практиці реалізувалось як заперечення основних фундаментальних ідей маоїзму та перетворення цієї ідеології в сучасному Китаї в формальний ритуал.

Див. також

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.