Марганцевий чавун
Ма́рганцевий чаву́н — високолегований чавун, у якого основним легувальним елементом є марганець (Mn)[1].
Хімічний склад
Марка чавуну визначається його хімічним складом. Марки марганцевих чавунів за ГОСТ 7769-82 та їх хімічний склад подано у таблиці.
| Марка чавуну | %C | %Si | %Mn | %P | %S | %Cr | %Ni | %Cu | %Mo | %Al |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| ЧГ6С3Ш | 2,2…3,0 | 2,0…3,5 | 4,0…7,0 | <0,06 | <0,03 | 0,00…0,15 | - | - | 0,5…1,0 | 0,5…1,5 |
| ЧГ7Х4 | 3,0…3,8 | 1,4…2,0 | 6,0…8,0 | <0,10 | <0,05 | 3,0…5,0 | - | - | - | - |
| ЧГ8Д3 | 3,0…3,8 | 2,0…2,5 | 7,0…9,0 | <0,3 | <0,1 | - | 0,8…1,5 | 2,5…3,5 | - | 0,5…1,0 |
Примітка. У позначенні марок чавуну літери означають: Ч — чавун; легувальні елементи: Х — хром, С — кремній, Г — марганець, Д — мідь, літера Ш вказує, що графіт у чавуні має кулясту форму.
Властивості
Механічні властивості марганцевих чавунів наведено у таблиці[1]
| Марка чавуну | Границя міцності на розтяг, σв, МПа | Границя міцності на згин, σзг, МПа | Твердість за Брінеллем, HB |
|---|---|---|---|
| ЧГ6С3Ш | 490 | 680 | 219…259 |
| ЧГ7Х4 | 150 | 330 | 390…450 |
| ЧГ8Д3 | 150 | 330 | 176…285 |
Експлуатаційні властивості:
- ЧГ6С3Ш, ЧГ7Х4 — зносостійкі в абразивному середовищі та проти стирання у пило- та пульпопроводах, млинах тощо;
- ЧГ8Д3 — маломагнітний, зносостійкий чавун для експлуатації в умовах підвищених температур.
Використання
Чавуни марок ЧГ6С3Ш, ЧГ7Х4 використовують для виготовлення зносостійких деталей розмелювального устаткування, деталей насосів, футерівки млинів, дробо- та піскоструменевих камер.
Чавун марки ЧГ8Д3 використовують для виготовлення немагнітних деталей та спряжених тертьових деталей арматури.
Примітки
- ГОСТ 7769-82 Чугун легированный для отливок со специальными свойствами. Марки. (не чинний в Україні)
Джерела
- ДСТУ 8851:2019 Виливки з легованого чавуну зі спеціальними властивостями. Загальні технічні умови (ISO 2892:2007, NEQ; ISO/TR 15931:2004, NEQ)
- Афтанділянц Є. Г. Матеріалознавство: підручник / Є. Г. Афтанділянц, О. В. Зазимко, К. Г. Лопатько. — Херсон: ОЛДІ-плюс; К.: Ліра-К, 2013. — 612 с. — ISBN 978-966-2393-67-5
- Бобро Ю. Г. Легированные чугуны. — М.: Металлургия, 1976. — 286 с.
- Шерман А. Д., Жуков А. А. и др. Чугун: справочник — М.: Металлургия, 1991. — 576 с.