Маргарет Рутерфорд

Маргарет Рутерфорд народилася в передмісті Лондона 11 травня 1892 року. Вона була єдиною дитиною в сім'ї містера і місіс Вільям Рутерфорд Бенн. Її батько страждав слабоумством, а 4 березня 1883 року навіть скоїв вбивство власного батька (діда Маргарет Рутерфорд), причому як знаряддя вбивства використовувався нічний горщик. У 1904 році він був поміщений в психіатричну лікарню для божевільних злочинців, з якої через 7 років був випущений на піклування свого брата[4]. Немовлям Маргарет була перевезена до Індії, де виховувалася до трьох років, а після самогубства своєї матері (вона повісилася) знову повернулася до Великої Британії, де стала жити разом з тіткою. Освіту Рутерфорд отримала у Вищій школі Вімблдон.

Свою кар'єру вона розпочала як учитель ораторського мистецтва, і лише в 1925 році, у віці тридцяти трьох років, дебютувала на сцені театру «Олд Вік» в Лондоні. У кіно вона почала з'являтися в середині 1930-х років, в основному в комедіях. У 1945 році Маргарет вийшла заміж за актора Стрингера Девіса, з яким пізніше знялася разом у багатьох фільмах.

У 1961 році Рутерфорд було присвоєно звання Офіцера ордена Британської імперії, а в 1967 році вона отримала підвищення до рангу кавалерственної дами.

У тому ж 1961 році актриса виконала роль міс Марпл у фільмі Джорджа Поллока «Вбивство, сказала вона» за романом Агати Крісті «О 4. 50. з Паддінгтона», після чого зіграла її ще в чотирьох фільмах серії, які вільно базувалися на романах А. Крісті, та мали глядацький успіх. Ці фільми носили комедійний характер, а міс Марпл у виконанні Рутерфорд була енергійною, бойовою жінкою, чим разюче відрізнялася від персонажа в оригінальних творах. З цієї причини сама Агата Крісті спочатку не була в захваті від гри Рутерфорд, проте після особистого знайомства з нею і дружби, що за цим послідувала, змінила свою точку зору, і навіть присвятила Маргарет Рутерфорд свій роман «Дзеркало тріснуло», що вийшов в 1963 році[5].

У 1964 році Маргарет Рутерфорд стала володаркою премій «Оскар» і «Золотий глобус» за виконання ролі герцогині Брайтонської у фільмі «Дуже важливі персони», де головні ролі виконали Елізабет Тейлор і Річард Бертон. У неї також була примітна роль у фільмі «Фальстаф» (1965), де вона зіграла місіс Квіклі[6]. Ця роль так сподобалася королеві Єлизаветі II, що вона нагородила Маргарет дворянським званням.

Останні роки свого життя актриса страждала від хвороби Альцгеймера. Вона померла від пневмонії 22 травня 1972 року в невеликому селі Челфонт-Сент-Пітер в графстві Бакінгемшир, і була похована на кладовищі при церкві Св. Джеймса в Джеррадс-Кросс[7]. Її чоловік, Стрінгер Девіс, помер через півтора року та був похований поруч з нею.

• 1964 — Премія «Оскар» — найкраща жіноча роль другого плану («Дуже важливі персони»).
• 1964 — Премія «Золотий глобус» — найкраща жіноча роль другого плану («Дуже важливі персони»).