Маргарита Австрійська (1894—1986)

Маргарита Австрійська (нім. Margaretha von Österreich, також Маргарита Габсбург-Лотаринзька (нім. Margaretha von Habsburg-Lothringen та Маргарита Австро-Тосканська; 8 травня 1894 — 21 червня 1986) — ерцгерцогиня Австрійська з династії Габсбургів, принцеса Богемії, Угорщини та Тоскани, донька ерцгерцога Австрійського Леопольда Сальватора та іспанської інфанти Бланки де Бурбон, дружина маркіза де Марчіо Франческо Тальяні.

Маргарита Австрійська
Margaretha von Österreich
Ерцгерцогиня Маргарита, фото на поштівці, 1913
Ім'я при народженні Маргарита Райнера Марія Антонія Бланка Леопольдіна Беатрікс Анна Йозефа Рафаела Міхаела Станіслава Ігнатія Алікс Сесилія
Псевдо Маргарита Габсбург-Лотаринзька,
Маргарита Австро-Тосканська
Народилася 8 травня 1894(1894-05-08)
Лемберг, Австро-Угорщина
Померла 21 червня 1986(1986-06-21) (92 роки)
Рим, Італія
Громадянство  Австро-Угорщина→
 Італія
Національність австрійка
Діяльність аристократка
Титул ерцгерцогиня Австрійська
Конфесія католицтво
Рід Габсбурги
Батько Леопольд Сальватор Австрійський
Мати Бланка Іспанська
Брати, сестри Archduke Anton of Austria, Prince of Tuscanyd, Archduke Karl Pius of Austria, Prince of Tuscanyd, Archduke Franz Josef of Austriad, Archduke Leopold of Austria, Prince of Tuscanyd, Іммакулата Австрійська, Долорес Австрійська, Archduke Rainer of Austriad, Maria Antonia of Austriad і Archduchess Assunta of Austriad
У шлюбі з Франциско Маріо Тальані ді Марчіо
Діти не було

Біографія

Народилась 8 травня 1894 у Лемберзі, де її батько, вояк австрійської армії, командував полком піхоти. Вона була третьою дитиною та третьою донькою в родині ерцгерцога Австрійського Леопольда Сальватора та його дружини Бланки Іспанської. Своє ім'я новонароджена отримала на честь бабусі Маргарити Бурбон-Пармської. У сім'ї дівчинку кликали просто «Мег». Після її народження сім'я переїхала до Загребу, де Леопольд Сальватор отримав під своє командування нову військову частину. На початку XX століття сімейство оселилося у Відні.

Маргарита мала старших сестер Долорес та Іммакулату. Згодом народились молодші діти: Райнер, Леопольд, Марія Антонія, Антон, Ассунта, Франц Йозеф та Карл Пій.

Шлюб їхніх батьків був династичним. Жила родина досить заможно. Резиденцією сімейства був палац Тоскана у Відні. Літо зазвичай проводили на віллі у В'яреджо. У 1913 році батько успадкував замок Вільгельміненберг.[1]

Маргарита отримала добру освіту. Вона навчалась разом із старшими сестрами, і всі три дівчини мали художні здібності. Маргарита розмовляла п'ятьма мовами: французькою, німецькою, угорською, іспанською та італійською. Пристрастю ерцгерцогині було драматичне мистецтво.

Маргарита (у центрі) разом із старшими сестрами, 1913

У січні 1919, після закінчення Першої світової війни та розвалу імперії, родина, окрім двох синів, переїхала до Барселони, де жила досить скромно. Доньки проживали в одній кімнаті з матір'ю. Все їхнє австрійське майно було конфісковане новим урядом.

У 1930-х родина повернулася до Австрії. Їм це було дозволено за умови, що сімейство не буде втручатися у політичне життя країни. У своєму колишньому палаці Тоскана вони орендували три кімнати.

У 1937 році 43-річна Маргарита взяла шлюб з 49-річним італійським аристократом Франческо Тальяні, маркізом де Марчіо, який перебував на дипломатичній службі. Весілля відбулося 27 листопада у замку Зоннберг, який належав брату Маргарити, Антону. Дітей у подружжя не було.

Наступного року її чоловіка було призначено послом Італії в Китаї. До 1943-го подружжя мешкало в Нанкіні. У вересні 1943-го їх було інтерновано до японського концтабору, де вони перебували до літа 1945.

На початку 1946 року пара повернулася до Італії, а у лютому 1951 — переїхали до Іспанії. Два роки Франческо служив там послом Італії до 1952, коли був змушений подати у відставку. У віці 80 років він помер у Римі.

Маргарита після цього жила у Римі та маєтку поблизу В'яреджо, разом із сестрами Долорес та Іммакулатою, яких також невдовзі не стало. Вона пішла з життя у віці 92 років 21 червня 1986 року у Римі. Свій маєток заповіла комуні В'яреджо для переобладнання у соціальний та культурний центр.

Генеалогія
Леопольд II
 
Марія Антонія Бурбон-Сицилійська
 
Фердинанд II
 
Марія Тереза Австрійська
 
Хуан де Бурбон
 
Марія Беатріса Австрійська
 
Карло III
 
Марія-Луїза Французька
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Карл Сальватор Австрійський
 
 
 
 
 
Марія Іммакулата Бурбон-Сицилійська
 
 
 
 
 
Карлос Молодший
 
 
 
 
 
Маргарита Бурбон-Пармська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Леопольд Сальватор Австрійський
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Бланка Іспанська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Маргарита
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Примітки
  1. У 1920-ті роки його придбав голова швейцарського банку Вільгельм Аманн.

Література

(англ.)

  • Hamann, Brigitte. The Habsburgs: a biographical dictionary. Ueberreuter, 1988. ISBN 3800032473.
  • Harding, Bertita. Lost Waltz: A Story of Exile. Bobbs-Merrill, 1944.
  • McIntosh, David. The Unknown Habsburgs. Rosvall Royal Books, 2000. ISBN 91-973978-0-6

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.