Марко Мілянов
Марко Мілянов Попович Дрекалович (серб. Марко Миљанов Поповић Дрекаловић; (25 квітня 1833, Медун поблизу Подгориці — 2 лютого 1901, Херцег-Новий) — чорногорський письменник, воєначальник, сенатор. Воєвода племені Кучі.
| Марко Мілянов | ||||
|---|---|---|---|---|
| серб. Марко Миљанов Поповић Дрекаловић | ||||
 | ||||
| Народився |
25 квітня 1833 Medund, Князь-єпископство Чорногорія | |||
| Помер |
2 лютого 1901 (67 років) Херцег-Новий, Князівство Чорногорія | |||
| Країна |
.svg.png.webp){kind=small} Князівство Чорногорія Князь-єпископство Чорногорія | |||
| Національність | серби | |||
| Діяльність | письменник, поет | |||
| Мова творів | сербська | |||
| Діти | Milica Miljanovd | |||
|
| ||||
 Марко Мілянов у Вікісховищі | ||||
Борець за сербське національне об'єднання й звільнення від влади Османської імперії.
Біографія
Із юності пішов на службу для боротьби з турками. Незабаром завдяки особистим перевагам був проведений в офіцери. Відважно бився у кількох війнах і незабаром став одним із найбільш популярних полководців і громадських діячів.
Навколо воєводи Марко Мілянова, утворився центр опору Кучі та сусідніх племен проти Османської імперії.
Воєвода Марко Мілянов разом зі своїм плем'ям Кучі, об'єднавши зусилля з чорногорським князем Ніколою у 1876 році, виступив проти Туреччини під час війни Османської імперії та Чорногорії.
У 1873 році Марко Мілянов допомагав професору Одеського (Новоросійського) університету Валтазару Богишичу збирати відомості про правові звичаї свого племені Кучі та сусідніх племен.
У 1876 році в битві на Фундині Мілянов, спільно з іншим чорногорським воєводою Іллею Пламенацем, на чолі 5000-го об'єднаного війська розбив 13000-ну турецьку армію, чим забезпечили перемогу в чорногорсько-турецькій війні 1876—1878.
У 1878 році розділив із Російською Імператорською армією славу перемоги над Туреччиною.
М. Мілянов став першим градоначальником Подгориці після звільнення.[1]
Однак після звільнення країни Мілянов вступив у конфлікт із князем Ніколою[2], повернувся в рідне село Медун, де вирішив заснувати етнографічний музей.
Творчість
Мілянов — автор багатьох творів про Чорногорію в різні історичні періоди.
Відомо, що до 50-річного віку Марко Мілянов дожив, як і більшість його співвітчизників, неписьменним. І лише переступивши піввіковий рубіж, вирішив навчитися читати та писати, щоб залишити нащадкам свої знання. До самої його смерті в 1901 році жодна з його робіт не була опублікована.
Його праці фольклорно-етнографічного характеру, присвячені героям воєн за незалежність, спрямовані на зближення братніх балканських народів, що вийшли друком лише після смерті.
Твори Мілянова — літературний пам'ятник простим чорногорським воїнам-героям, які брали участь в боротьбі за незалежність Чорногорії.
Вибрані твори
- Приклади людяності та геройства / Примјери чојства і јунаштва, (1901)
- Плем'я Кучі в народних оповіданнях і піснях / Племе Кучи у народној причи и пјесми, (1904),
- Життя та звичаї албанця / Живот и обичаји Арбанаса, (1908)
- Сербські гайдуки / Српски хајдуци
- Дещо про Братоножичів / Нешто о Братоножићима
Пам'ять
- М. Мілянову встановлено кілька пам'ятників, у тому числі в Белграді, Подгориці та Медуні.
- У Медуні в 1971 році був відкритий меморіальний музей, який розташований в рідному домі письменника. У 1979 році будівля музею зазнала реконструкції, проте зовнішній вигляд старого будинку залишився таким, яким він був за життя Марко Мілянова.
- Пошта Югославії в 1999 році і пошта Чорногорії в 2008 році випустили марки, присвячені М. Мілянову.
Цікавий факт
За перемоги воєводи Марко Мілянова над турками, народ вважав героя здухачем, людиною, що володіє надприродними здібностями.
- Пам'ять
Залишки фортеці на місці давнього Метеона, де знаходиться могила Марко Мілянова
Могила Марко Мілянова - справа оригінальний надгробок, споруджений його дружиною Стефою. Через кілька років після її смерті його замінили на новий (зліва)
Музей Марко Мілянова в Медуні, неподалік від фортеці