Князівство Чорногорія

Князівство Чорногорія (чорнгр., серб. Књажевина Црна Гора, Knjaževina Crna Gora) — держава, що розташовувалася в південно-східній Європі. Існувала з 13 березня 1852 по 28 серпня 1910, коли була проголошеною королівством князем Николою, який потім і став королем.

Књажевина Црна Гора
Князівство Чорногорія

1852  1910
Прапор Герб
Гімн
Ubavoj nam Crnoj Gori
Розташування Чорногорії
Столиця Цетинє
Мови Сербська
Релігії Православ'я
Форма правління Князівство
Князь
 - 1852-1860 Данило
 - 1860-1910 Никола I Петрович
Prime minister
 - 1905-1906 Лазар Міюскович
 - 1906-1907 Марко Радулович
 - 1907 Андрія Радович
 - 1907-1910 Лазар Томанович
Законодавчий орган Все-Чорногорська і Гірська Асамблея
Історія
 - Секуляризація 13 березня 1852
 - Конституція 1905
 - Утворення королівства¹ 28 серпня 1910
Площа
 - 1852 5475 км2
 - 1878 9475 км2
Населення
 - 1909 317,856 осіб
Валюта Чорногорський перпер
¹ святкування 50-річчя правління монарха
Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Князівство Чорногорія

Столицею князівства був місто Цетинє. Державною валютою був перпер, який був введений в обіг в 1906 році. Територія колишнього князівства наразі розташовується в центральній частині сучасної республіки Чорногорія. Це була конституційна монархія, але де-факто абсолютистська.

Історія

Князівство було утворено 13 березня 1852, коли князь Данило (відомий також як Владика Данило II), вирішив скласти з себе сан владики (єпископа) і одружитися. Таким чином Чорногорія з теократичної держави перетворилася на світську.

Після вбивства князя Данило 13 серпня 1860, Никола I, який був його племінником, став наступним правителем Чорногорії.

28 серпня 1910, князівство Чорногорія було проголошено королівством, і його першим королем став Никола I.

Битва при Граховаче

Мірко Петрович-Н'єгош, старший брат князя Данило, очолив армію в 7500 чоловік і виграв важливий бій проти турків, чия армія за різними оцінками становила від 7000 до 13 000 вояків. Битва проходила 1 травня 1858, біля містечка Граховач. Перемога в битві проти турецьких військ принесла чорногорцям як трофеї значний арсенал, який придався у вирішальних боях за незалежність у 1862 і 1875 - 1878 роках.

Ця перемога мала важливе дипломатичне значення. Слава чорногорського зброї згодом була увічнена в піснях і літературі інших південно-слов'янських народів, зокрема сербів Воєводини, яка тоді була частиною Австро-Угорщини. Перемога під Граховачем змусила Великі Держави офіційно провести делімітацію кордонів між Чорногорією і Османською імперією, через що Чорногорії вдалося значно розширити свою територію.

Конституція 1855

Князь Данило використовував закони Петра I Петровича-Негоша як зразок свого Основного закону, створювати який він почав з 1855 (Законник Данила Першого). Проект Данила ґрунтувався на традиціях чорногорського народу, і був першою конституцією в чорногорській історії. Були видані закони, що захищають приватну власність. Були скасовані всі претензії на Которську затоку (тоді - територія Австрії). Текст закону починався з фрази:

Хоча на цій землі немає іншої національності крім чорногорців, і немає іншої релігії крім Православ'я, будь-який інородець і представник іншого віросповідання наділений такою ж свободою і правами як будь-який чорногорець ...

Конституція 1905

Історія Чорногорії

Історія Чорногорії
Доісторичний час
Іллірія
Іллірик
Далмація
Превалітанія
Дукля
Князівство Зета
Албанія Венетська
Санджак Чорногорія
Князь-єпископство
Князівство Чорногорія
Королівство Чорногорія
Зетська бановина
Королівство Чорногорія
Соціалістична Республіка Чорногорія
СФРЮ
Республіка Чорногорія
Сербія і Чорногорія
Чорногорія

Портал «Чорногорія»

Демографія

1882

У 1882 в князівстві Чорногорія проживало 160 000 (за іншими відомостями 230 000) осіб.

1900

У 1900, згідно з іноземними джерелами, населення князівства становило 311 564 мешканця.

  • З релігійних переконань:
    • 293 527 православних (94,21%)
    • 12 493 мусульман (4,01%)
    • 5544 католиків (1,78%)
    • Грамотність:
    • 77% неписьменних
    • 71 528 (23%) письменних

Більшістю населення Чорногорії були чорногорці. Серед великих національних громад можна виділити 5000 албанців і 800 циган.

1907

Перепис 1907 підрахувала кількість жителів князівства в кількості 282 000 чоловік. Більшість, як і раніше становили серби.

1909

В 1909, влада князівства провели офіційний перепис. В ході перепису визначалась мова місцевих мешканців, а не їхня національність. Всього, населення склало 317 856 осіб.

  • За релігією:
    • Православні: 94,38%
    • Інші - мусульмани

Загальна численність населення була завищена з політичних причин. Фактично ж в Чорногорії проживало 220 000 чоловік.

Джерело

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.