Марсель Дж. E. Голей
Марсель Джулз (Жуль) Едуард Голей (англ. Marcel J. E. Golay; 3 травня 1902 – 27 квітня 1989) – математик, фізик та інформаційний теоретик, застосовував математику для реальних військових та промислових проблем. Народився у Невшателі, Швейцарія.[3]
| Марсель Дж. E. Голей | |
|---|---|
| Народився |
3 травня 1902 Невшатель |
| Помер |
27 квітня 1989 (86 років) La Conversiond, Во, Швейцарія |
| Країна |
 Швейцарія США |
| Діяльність | математик, фізик, винахідник, інформатик, інженер |
| Alma mater | Чиказький університет |
| Знання мов | англійська[1] |
| Членство | Французька академія наук |
Кар'єра
Голей вивчав електротехніку у федеральній вищій технічній школі Цюріха. Він приєднався до Bell laboratories (Лабораторії Белла) у Нью-Йорку у 1924 р., провів там чотири роки. Отримав ступінь доктора філософії у фізиці в університеті Чикаго у 1931 р.[4]
Голей приєднався до військ зв'язку армії США, кінець кінцем зміг піднятися до посту Керівника дослідницьких робіт. Він перебував головним чином у Форті Монмут, Нью-Джерсі. Розробив радарні системи та винайшов датчик Голея, який ідентифікував інфрачервоні викиди літаків.[4]
Між 1955 та 1963 роками Голей був консультантом для Philco Corporation (Філадельфія, Пенсільванія) і Perkin-Elmer Corporation Норуолка (Коннекнікут). У 1963 р. Голей влаштувався на повний робочий день до компанії PerkinElmer в якості Старшого наукового співробітника.[4] Науковець працював над багатьма проблемами, включаючи газову хроматографію та оптичну скрептроскопію. Він залишився з Perkin-Elmer до кінця свого життя.
Досягнення
- Співавтор з Авраамом Савицьким праці щодо згладжувального фільтра Савицького-Голея.
- Розробка кодів Голея.
- Узагальнення досконалих двійкових кодів Гемінга до недвійкових кодів.
- Винахідник комірки Голея, типу інфрачервоного датчика.
- Представив додаткові потоки. Це пари бітових потоків, автокореляційні функції яких складають для того, щоб обнулити всі ненульові зміщення часу. Сьогодні вони використовуються для різних Wi-Fi та 3G стандартах.
- Розробив теорію дисперсії у відкритих трубчастих стовпцях (капілярні стовпці) і продемонстрував їх ефективність на Другому Міжнародному Симпозіумі по газовій хроматографії в Амстердамі у 1958 році.[5]
Бібліографія
- Golay, M. (1949). Примітки по цифровому кодуванню. Proc. IRE 37: 657. Архів оригіналу за 7 жовтня 2016. Процитовано 12 листопада 2017.
- Golay, M. (січень 1977). Решета для низьких двійкових послідовностей автокореляції. IEEE Transactions on Information Theory 23 (1): 43–51. doi:10.1109/TIT.1977.1055653.
- Golay, M. J. E. (січень 1988). Підготовче капілярне хроматографічне - пропозиція. Journal of High Resolution Chromatography 11 (1): 6–8. doi:10.1002/jhrc.1240110103.
- Golay, M. (квітень 1961). Додаткові ряди. IEEE Transactions on Information Theory 7 (2): 82–87. doi:10.1109/TIT.1961.1057620.
Примітки
- Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
- Klocke, David; Schmitz, Anke; Soltner, Helmut; Bousack, Herbert; Schmitz, Helmut (30 березня 2011). Infrared receptors in pyrophilous ("fire loving") insects as model for new un-cooled infrared sensors. Beilstein Journal of Nanotechnology 2: 186–197. doi:10.3762/bjnano.2.22.
- Massey, James L. (1990). MARCEL J.E. GOLAY (1902-1989) obituary. IEEE Information Society Newsletter June. Архів оригіналу за 15 грудня 2018. Процитовано 12 листопада 2017.
- Finding Aid to Marcel J. E. Golay, 1931-2002 (bulk 1946-1989). Chemical Heritage Foundation. Chemical Heritage Foundation Archives. «Click on 'Golay Box List' to go to full list.»
- Golay, M. J. E. (1957). Vapor Phase Chromatography and Telegrapher's Equation. Anal. Chem. 29 (6): 928–932. doi:10.1021/ac60126a019.
Посилання
- Бібліографія записів Марселя Голея, включаючи нагороди. Зібрано його донькою, Ноною Голей Блумер (2007).
- Передрук паперів знаходиться в архівах Chemical Heritage Foundation: "Пошук допомоги Марселю Дж. Е. Голею, 1931-2002 (підшивка 1946-1989 року). Chemical Heritage Foundation. Chemical Heritage Foundation Archives. «Click on 'Golay Box List' to go to full list.»