Мартиш Василь

Василь Мартиш (пол. Wasyl (Bazyli) Martysz; *20 лютого 1874 — †4 травня 1945) — православний священик, протопресвітер[1] і священномученик Української православної церкви.

о. Василь Мартиш
Псевдо Св. священномученик Василій
Народився 20 лютого 1874(1874-02-20)
c. Тератин
Помер 4 травня 1945(1945-05-04) (71 рік)
с. Тератин
·розстріл
Поховання Варшава
Країна  Польща Російська імперія
Національність українець
Діяльність капелан Війська Польського
Alma mater Холмська духовна семінарія
Титул протоієрей
Військове звання полковник
Конфесія ППЦ
Нагороди
Орден Відродження Польщі (Офіцерський Хрест)

Життєпис

Народився Василь Мартиш у селі Тератин, Грубешівського повіту Люблінської губернії Російської імперії, на Холмщині (Закерзоння) 20 лютого 1874 року, у родині судді.

Закінчивши Холмську духовну семінарію. Незабаром після закінчення отець Василь одружився, а 10 грудня 1900 р. був висвячений в сан cвященика. Пізніше був направлений для проведення місіонерської роботи на Аляску. По поверненні в Європу о. Василь став у 1912 р. настоятелем православної парафії у Сілезії.

В часі Першої світовії війни отець Мартиш з родиною знайшов притулок в Москві, у Монастирі Св. Андроніка. У 1919 р. його родина повернулася на рідні терени, де він приступив до організації православних капеланів у польському війську, за що 7 грудня 1925 р. отримав нагороду офіцерський хрест Орден Відродження Польщі[2] і військове звання полковника, був на чолі військових священиків[1]. На цій посаді він прослужив 25 років.

Отець Василь брав активну участь у богослужіннях воїнам Армії Української Народної Республіки, які перебували в таборах інтернованих у Польщі після поразки Української державності. 8-го липня 1921 р. він провів Літургію українською мовою для більш ніж 5000 інтернованих вояків. Він також активно займався організацією і підготуванням священиків в цих таборах.

Він закінчив свою службову діяльність у 1936 р. у віці 62 років, і повернув у своє рідне село Тератин.

У Велику П'ятницю, 4-го травня 1945 р. до хати о. Василя увірвався польський націоналістичний відділ під керівництвом Збіґнєва Ґори — псевдо «Яцек». Священика катували протягом 4 годин, після чого застрілили.

Похорони Василя Мартиша очолив о. Іван Левчук в Холмi а поховання відбулося в с. Тератині. В жовтні 1963 р. о. Василя перепоховали на православному кладовищі на Волі в Варшаві, де поховані й ветерани Армії Української Народної Республіки.

У 2003 р. його Святі Мощі були перенесені до Церкви Івана Ліствичника поруч із цвинтарем, а 7-8 червня того ж року він був причислений до лику Святих у м. Холмі.

Примітки
  1. Михалевич Віктор, Духівництво у військових структурах: історичний досвід і сучасністьPDF, 2012 р. // «Волинь і волиняни у Другій світовій війні: збірник наукових праць». —— С.130.
  2. (англ.)New Martyr Archpriest Vasily Martysz

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.