Мартунинський район
Мартунинський район (вірм. Մարտունու շրջան) — адміністративна одиниця у складі невизнаної Нагірно-Карабаської Республіки, території, окупованої військами Вірменії 1993 року. Адміністративний центр — Мартуні. Частина району на сході (заштрихована на мапі) залишається під контролем Азербайджану, частину було визволено під час війни в Карабасу 2020 року.
| Мартунинський район | |||
|---|---|---|---|
|
Մարտունու շրջան | |||
|
| |||
| Районний центр | Мартуні | ||
| Найбільше місто | Мартуні | ||
| Країна | Нагірно-Карабаська Республіка | ||
| Офіційна мова | вірменська | ||
| Населення | |||
| - повне | 23 200[1] | ||
| - густота | 24.35 | ||
| Площа | |||
| - повна | 951 км² | ||
| Вебсайт | gov.nkr.am/hy/regions/details/49/ | ||
.svg.png.webp) | |||
| |||
| |||
| |||
Географія
На півдні межує з Гадрутським районом, на заході та північному заході з Аскеранським районом, на сході та північному сході з Азербайджаном. Східна частина району контролюється Азербайджаном, який вже заснував там азербайджанське поселення Наргізтепе. Влада Азербайджану планує заселити туди 5 тис. азербайджанців.
Район розташований на південному сході Нагірно-Карабаської Республіки. Найбільшими річками є: Амарас, Варанда, Ішханагет, Кірс та Хонашен.
Транспорт
У Мартунинському районі є кілька основних автошляхів:
- Головна внутрішньореспубліканська траса «Північ—Південь» (Мартакерт — Дрмбон — Степанакерт — Кармір Шука — Гадрут);
- Відгалуження від траси «Північ—Південь» від Кармір Шука до райцентру Мартуні;
- Траса Мартуні — Степанакерт;
- Траса Гадрут — Мартуні — Акн (розгалуження на Степанакерт та Мартакерт).
Населення
Хоч район за площею і невеликих розмірів, але за кількістю населення серед інших районів найбільший (не враховуючи столицю). Щільність населення також найбільша. Після війни демографічний стан району не дуже змінився. Це пов’язано з тим, що головнокомандувачем Мартунинського укріпрайону був Монте Мелконян. Під час його командування район не втратив ні сантиметра.
Пам’ятники історії та архітектури
- Монастир Амарас;
- Пам’ятники Амараської долини (селища, каплиці та ін.);
- Кармір Єхці (XIII століття, усипальниця Мелік-Пашаянів);
- Церква Григоріса (1667—1676 рр., село Херхер поблизу Цоватеха);
- Мавас (Мамас) (монастир XIII століття);
- Пам’ятники села Гавахан (церкви XIX и XVI століть, стародавні цвинтарі);
- Пам’ятники села Чартар (монастир Єгіше, церква Сурб Геворг, пам’ятники-джерела, поселення бронзової доби;
- Фортеця Хленхут в Гіші;
- Пам’ятники в околицях села Ннгі: останки церков, кладовищ, господарських будівель (в тому числі млинів);
- Церква Сурб Таргманчац в Кагарці;
- Пам’ятники Бердашена: фортеця Кусаберд-Ахчкаберд, церква Мец Нахатак (1676 рік), недобудована каплиця Піці Нахатак, церква Сурб Аствацацин та ін.;
- Пам’ятники села Хаци: церква Брі Єхци (XII—XIII століття, є останки будівлі V—VI століття), церква Сурб Аствацацин;
- Пам’ятники села Тахавард: церква XVII—XVIII століть, дві церкви XIX століття, хачкари, пам’ятники-джерела, курганні пагорби та ін.;
- Пам’ятники села Саргісашен: цвинтар, хачкар 1257 р., церква Сурб Аствацацин, пам’ятник-джерело Тандзі ахпюр, млини в Булванц дзорі, останки древніх поселень;
- Пустинь Гевонданц Анапат (будівлі V—VII та XIII століть);
- Двотисячелітнє дерево в селі Схторашен;
та інші