Мартін Мучманн

Мартін Мучманн (нім. Martin Mutschmann; 9 березня 1879, Гіршберг, Німецька імперія 14 лютого 1947, Москва, СРСР) — партійний діяч НСДАП, гауляйтер (27 березня 1925) і рейхсштатгальтер (5 травня 1933) Саксонії, обергруппенфюрер СА (9 листопада 1937).

Мартін Мучманн
нім. Martin Mutschmann
Народився 9 березня 1879(1879-03-09)[1][2][3]
Гіршберг, Німеччина[1]
Помер 14 лютого 1947(1947-02-14)[1][2] (67 років)
Будівля органів держбезпеки на Луб'янці, Москва, СРСР
·вогнепальне поранення
Країна  Німеччина
Діяльність політик, промисловець
Знання мов німецька
Учасник Друга світова війна
Членство Deutschvölkischer Schutz und Trutzbundd
Посада депутат Рейхстагу Веймарської республікиd і депутат рейхстагу Третього рейхуd
Військове звання обергруппенфюрер
Партія Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини
Нагороди
Залізний хрест 2-го класу
За поранення (нагрудний знак)
Золотий партійний знак НСДАП
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року»
Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938»
Медаль «За вислугу років в НСДАП»
Медаль «За вислугу років в НСДАП»
Медаль «За вислугу років в НСДАП»
Почесний знак Кобург
Почесний кут старих бійців

Біографія

В 1886 році разом з сім'єю переїхав у Плауен, де закінчив початкову школу в 1893 році. З 1893 по 1896 вивчав комерцію в торговому училищі. Потім працював на текстильних фабриках Плауена, Герфорда і Кельна. C 1901 по 1903 проходив службу в 138-му піхотному полку (3-й Нижньоельзаський). З жовтня 1903 по вересень 1907 року працював начальником відділу і комерційним директором текстильної фабрики в Плауені. 1 жовтня 1907 року заснував фірму «Mutschmann & Eisentraut» і відкрив свою текстильну фабрику. В наступні роки був співзасновником інших компаній.

4 серпня 1914 був призваний на військову службу. З жовтня 1914 року складі 133-го резервного полку на Західному фронті. Був серйозно поранений і госпіталізований в квітні 1916 року. 24 грудня 1916 був визнаний непридатним до військової служби і комісований з армії. Після війни в 1919 році приєднався до Німецького народного союзу оборони і наступу. 5 квітня 1922 року вперше вступив в НСДАП (квиток № 5 346) і був одним з членів-засновників місцевого відділення НСДАП в Плауені, відкритого 31 травня. У жовтні 1922 року приїхав на «Німецький день», організований Німецькою народною спілкою оборони і наступу в Кобурзі, який пізніше переріс у вуличні бої з комуністами.

З 1923 року був ландесфюрером «Народного блоку» в Саксонії, поки діяла заборона НСДАП. В лютому 1925 року реорганізував місцеву структуру НСДАП і 27 березня був призначений гауляйтером Саксонії. За рахунок своїх доходів фінансував політичну діяльність НСДАП. Після зняття заборони з НСДАП 2 червня 1925 року повторно вступає в партію (квиток № 35). 14 вересня 1930 року обраний депутатом Рейхстагу від НСДАП в окрузі Хемніц-Цвіккау. З 15 липня до 9 грудня 1932 року виконував обов'язки ландесінспектора НСДАП в області «Саксонія-Тюрингія».

26 лютого 1933 року виступаючи на мітингу, напередодні підпал Рейхстагу, Мучман заявив: «Потрібна Варфоломіївська ніч! Без цього не обійтися. Націонал-соціалісти будуть напоготові. Ніякого жалю! Сентиментальність недоречна!»[4]

Після призначення 10 березня 1933 року міністр-президентом Манфреда фон Кіллінгера почалася політична боротьба, що тривала два роки. 5 травня 1933 року призначений імперським намісником Саксонії, а також почесним фюрером 100-го штандарту СА в Дрездені. 20 травня 1933 року за особистим розпорядженням Мучмана був заарештований і зазнав тортур колишній міністр внутрішніх справ Саксонії Герман Лібманн, який згодом помер.[5] 28 лютого 1935 року був призначений міністр-президентом Саксонії і егермайстером, будучи пристрасним мисливцем. 23 квітня 1935 року розпорядився заарештувати і депортувати в концтабір Заксенаузен 10 пасторів євангельської церкви, опозиційних режиму.[6]

З 1 вересня 1939 року — імперський комісар оборони 4-го військового округу (зі штаб-квартирою в Дрездені). Під час війни знехтував будівництвом бомбосховищ в Дрездені, однак у дворі своєї вілли на Коменіусштрассе 32 наказав звести залізобетонний бункер.[7] Оскільки Дрезден не піддавався бомбардуванням, в 1943 році серед жителів ходив такий анекдот: «Чому нас досі не бомбили? — Тому, що ми і так достатньо покарані Мучманном.»

14 квітня 1945 року оголосив Дрезден фортецею і наказав «битися до останнього». Після самогубства Адольфа Гітлера оголосив в місті восьмиденний траур.

16 травня 1945 року був затримано місцевою поліцією Теллергойзера (в районі Рудних Гір). За розпорядженням бургомістра він був направлений в місто Аннаберг-Бухгольц на показ жителям міста. Потім був переправлений до Москви, утримувався в Луб'янській в'язниці. У січні 1947 року військовим судом був засуджений до страти. Розстріляний 14 лютого 1947 року.

Нагороди

Галерея

Література

  • Männer im Dritten Reich, Orientalische Cigaretten-Compagnie „Rosma“ GmbH, 1934
  • Karl Höffkes: HpG. Die Gauleiter des Dritten Reiches, Grabert-Verlag, Tübingen, 2. Auflage 1997, S. 252 f.
  • Miller, Michael (2017). Gauleiter Volume 2. California: R James Bender Publishing. ISBN 1-932970-32-0.

Примітки

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.