Роберт Лей

Роберт Лей (нім. Robert Ley; 15 лютого 1890, Нідербрайденбах — 25 жовтня 1945, Нюрнберг) — рейхсляйтер, обергруппенфюрер СА (30.01.1937), завідувач організаційного відділу НСДАП, з 1933 року керівник Німецького робітничого фронту. Доктор філософії.

Роберт Лей
нім. Robert Ley
Народився 15 лютого 1890(1890-02-15)[1][2][…]
Niederbreidenbachd, Нюмбрехт
Помер 25 жовтня 1945(1945-10-25)[3][2][…] (55 років)
Nuremberg Court Prisond, Американська зона окупації Німеччини[4][5][6]
·повішення[5]
Країна  Німеччина
Національність німці
Діяльність політик, хімік, льотчик
Alma mater Єнський університет, Боннський університет і Вестфальський університет імені Вільгельма
Знання мов німецька
Учасник Перша світова війна
Членство Sängerschaft zu St. Pauli Jenad
Посада депутат Рейхстагу Веймарської республікиd, депутат рейхстагу Третього рейхуd і член Ландтагу Пруссіїd
Військове звання лейтенант
Партія Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини
Автограф
Нагороди
Залізний хрест 2-го класу
За поранення (нагрудний знак)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Орден крові
Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938»
Золотий партійний знак НСДАП
Кавалер Великого хреста ордена «Святий Олександр»
Хрест Воєнних заслуг I класу
Хрест Воєнних заслуг II класу
Медаль «За Атлантичний вал»
Нагрудний знак пілота-спостерігача (Пруссія)
Німецький кінний знак

біографія

Ранні роки. Перша світова війна

Роберт Лей народився 15 лютого 1890 року в сім'ї Фрідріха і Емілії Лей — великих рейнських землевласників, які загрузли в боргах. Навчався на хімічних факультетах університетів Єни і Бонна.

У перші дні Першої світової війни вступив добровольцем до армії. Спочатку служив в якості артилериста, потім став льотчиком. 29 липня 1917 року був збитий над Францією і потрапив в полон. В ході вимушеної посадки отримав важкі поранення, а також важкий струс мозку, пережив клінічну смерть, в полоні йому було зроблено декілька операцій (одну ногу спочатку хотіли ампутувати, проте зберегли, наклавши гіпс на 10 місяців).

У березні 1920 року повернувся до Німеччини, отримав докторський ступінь (дисертація по штучному каучуку) і влаштувався на роботу в хімічний гігант IG Farben в Леверкузені.

Вступ в НСДАП

Лей вступив в НСДАП в 1923 році, незабаром після Пивного путчу. Незабаром, з 14 липня 1925 він стає гауляйтером землі Рейнланд-Південь. У 1928 р він стає членом Ландтагу Пруссії. В ході конфлікту Гітлера і Грегора Штрассера Лей відразу встав на сторону першого. Після цього його стрімкий кар'єрний ріст триває: в 1932 році він стає начальником організаційного відділу НСДАП, а в 1933 році — керівником робітничого фронту.

На державній службі

Очоливши в травні 1933 року трудовий фронт, він за підтримки промисловців швидко заарештував усіх профспілкових лідерів: Лей став практично одноосібним лідером німецьких робітників, всі профспілки були розпущені, а їхня власність була конфіскована. У 1935 році він оголосив, що в Німеччині повністю відсутня класова боротьба.

На своєму посту Лей створив організацію «Сила через радість» (нім. Kraft durch Freude; скор. KdF), що займалася питаннями відпочинку робітників. KdF отримувала величезні урядові субсидії, для потреб середнього робочого Фердинандом Порше був спеціально розроблений перший Volkswagen (народний автомобіль). Однак мілітаризація примусила Лея згорнути соціальні програми.

У 1934 році Лей зробив спробу об'єднання гау (партійного округу) Верхня Баварія і Швабія: гауляйтером об'єднаного гау Верхня Баварія — Швабія повинен був стати гауляйтер Верхньої Баварії Адольф Вагнер, а його заступником повинен був стати гауляйтер Швабії Карл Валь. Але за підтримки Гітлера Валю вдалося зберегти самостійність.

Лей, сам будучи хронічним алкоголіком, оголосив першу загальнонаціональну кампанію по боротьбі з пияцтвом для економії сімейного бюджету.

Лей був одним з небагатьох соратників Гітлера, які до самого кінця зберігали вірність фюреру. Останній раз Гітлер і Лей зустрічалися 21 квітня 1945 року в фюрербункері в Берліні. Гітлер направив того в Баварію для «допомоги в організації там оборони».

Після війни

Однак прибувши до Баварії Лей не вжив ніяких реальних дій по виконанню наказу фюрера, оскільки був роздратований тим, що Гітлер відмовляється покидати оточений Берлін і пішов в запій.

16 травня 1945 року ув'язнений союзниками і утримувався в Нюрнберзі в очікуванні процесу над головними військовими злочинцями в Міжнародному трибуналі, де був би одним з обвинувачених (проти нього були висунуті звинувачення за трьома пунктами — змова з метою ведення агресивної війни, військові злочини і злочини проти людства). Покінчив життя самогубством у в'язниці незабаром після пред'явлення обвинувального висновку до початку самого процесу, повісившись на каналізаційній трубі за допомогою саморобної мотузки з вузьких смужок тканини, на які він розірвав рушник. Незадовго до цього в розмові з тюремним психологом пригнічено зізнавався, що йому нічого не відомо про злочини, що перераховуються в пред'явленому йому обвинуваченні. У передсмертній записці він написав, що він не може більше виносити почуття сорому.

Рейхсмаршал Герінг про смерть Роберта Лея сказав:

Слава Богу! Цей б нас тільки осоромив. Це добре, що він мертвий. Я дуже боявся за поведінку його на суді. Лей завжди був таким розсіяним і виступав з якимись фантастичними, пихатими, пишномовності промовами. Думаю, що перед судом він влаштував би справжній спектакль. Загалом, я не дуже здивований. У нормальних умовах він спився б до смерті.

Нагороди

Перша світова війна

Міжвоєнний період

Друга світова війна

Почесні звання

Галерея
  • Роберт Лей (праворуч) з італійським міністром Тулліо Чіанетті (1936)
  • Роберт Лей (у білій фомі) із дружиною в Мюнхені (липень 1939)
  • Лей виголошує промов із нагоди закладки фундаменту житлового будинку в Шарлоттенбург-Норді, Берлін (1 серпня 1939)
  • Лей вручає нагороди членам робітничого фронту (березень 1944)
  • Лей під час арешту (травень 1945)

Примітки
  1. Encyclopædia Britannica
  2. SNAC — 2010.
  3. Bell A. Encyclopædia Britannica — Encyclopædia Britannica, Inc., 1768.
  4. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118728016 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  5. Martin R. A. Inside Nurnberg: military justice for Nazi war criminals
  6. Andrus B. C. I was the Nuremberg jailer — first — NY: Coward-McCann, Inc., 1969. — 210 p.

Джерела
  • Лей, Роберт / Вишлёв О. В. // Лас-Тунас — Ломонос. — М. : Большая российская энциклопедия, 2011. — С. 169. — (Большая российская энциклопедия: [в 35 т.] / гл. ред. Ю. С. Осипов ; 2004—2017, т. 17). — ISBN 978-5-85270-350-7.
  • Kiehl Walter. Mann an der Fahne. München: Eher, 1938.
  • Kiehl Walter. Mann an der Fahne. München, 1938. S. 8.
  • Залесский К. А. НСДАП. Власть в Третьем рейхе. — М.: Яуза, Эксмо, 2005, с. 85.
  • Полторак А. И. Нюрнбергский эпилог. Серия — Военные мемуары М., Воениздат, 1965
  • Г. Гротов. Рейхсмаршал Геринг. — М.: «Вече», 2005. — ISBN 5-9533-0577-X. (стр.455)
  • В. К. Волков. Мюнхенский сговор и балканские страны. М., «Наука», 1978. стр.112
  • Walter Kiehl: Mann an der Fahne. Kameraden erzählen von Dr.Ley, Verlag Franz Eher Nachfolger GmbH, München 1938
  • Das Deutsche Führerlexikon, Otto Stollberg G.m.b.H., Berlin 1934
  • Männer im Dritten Reich, Orientalische Cigaretten-Compagnie „Rosma“ GmbH, 1934
  • Literatur von und über Robert Ley im Katalog der Deutschen Nationalbibliothek
  • Karl Schröder: Aufstieg und Fall des Robert Ley. Franz Schmidt Verlag, Siegburg 2008, ISBN 978-3-87710-342-5
  • Renate Wald (Robert Leys Tochter aus erster Ehe): Mein Vater Robert Ley, Galunder, Nümbrecht 2004, ISBN 978-3-89909-039-0
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.