Марцинківський Олексій Михайлович

Народився 10 серпня 1915 року в Одесі в родині робітника. Росіянин. Закінчив 7 класів і школу ФЗУ, працював на м'ясокомбінаті.

У 1935–1937 роках проходив строкову військову службу в лавах РСЧА. Вдруге до РСЧА призваний Ленінським РВК Одеси в червні 1941 року. Учасник німецько-радянської війни з червня 1941 року. Воював на Південно-Західному, Брянському, Центральному, 1-у, 2-у та 3-у Українських фронтах. 6 разів був поранений, у тому числі двічі — важко. З квітня по вересень 1942 року навчався на курсах молодших лейтенантів Брянського фронту.

З 10 жовтня 1942 року — командир батареї 120-мм мінометів 109-го стрілецького полку 74-ї стрілецької дивізії. Пройшов бойовий шлях від Орловсько-Курської дуги до Відня. Під час форсування річки Дунай, будучи заступником командира полку з артилерії, організував переправу всіх вогневих засобів на правий беріг, чим значно сприяв виконанню полком бойового завдання. 11 квітня 1945 року в бою за висоту 403, коли супротивник при підтримці бронетехніки перейшов у масований контрнаступ, особисто керував вогнем артилерії. Отримавши поранення, не залишив поле бою. Коли ворог оточив радянських воїнів, капітан Марцинківський повів їх у рукопашну сутичку, в ході якої загинув.[1]

Похований в місті Оберварті (Австрія).

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 15 травня 1946 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками та виявлені при цьому відвагу і героїзм, капітанові Марцинківському Олексію Михайловичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу (посмертно).

Також був нагороджений орденами Вітчизняної війни 1-го (17.02.1944) та двічі 2-го (31.12.1943, 15.12.1944) ступенів, Червоної Зірки (08.10.1943) і медалями.

• «Подвиг во имя жизни: Очерки о Героях Советского Союза, уроженцах Одесской области». / Сост.: Абрамов А. Ф., Бульба А. И. — Одеса: Маяк, 1984, стор. 193–196.

• Біографія на сайті «Герои страны» (рос.)