Марцін Радимінський

Уродженець міста Новий Самбір. Батько — коваль Марцін Плюсква (пол. Marcin Pluskwa). Мав трьох братів (серед них третій), з якими рано покинув родинний дім, змінили прізвище на Радимінський, «підшили» собі шляхетство гербу Брохвич.

У літньому півріччі 1627 записався до Краківського університету. Разом з братом мешкав у «Бурсі Пауперум». На прожиття заробляв навчанням дітей урядника гродського суду Яна Радзейовського. У 1629 став бакалавром вільних мистецтв, у 1634 — магістром.

Ставши співробітником Краківського університету, зустрів чимало труднощів через заздрощі, інтриги оточення та власні невдачі. Не пов'язував себе дуже з тодішнім професорським середовищем. Не писав і не декламував шумних та беззмістовних панегіриків, ялових філософських тез. Не став переходити в духовний стан.

Спочатку навчав поетики та риторики, одним з його учнів був Станіслав Юзеф Бежановський — майбутній історіограф вишу, латино- та польськомовний поет.

Кар'єра пішла вгору за ректорства його вчителя — професора Вітеліуша: у 1647 ректор «інспірував» та очолював диспут М. Радимінського. У 1650 році став завідувачем кафедри філософії (фундація Ґжеґожа Преванція Владиславського). Під час Потопу вночі з 25 на 26 вересня 1655 разом з Марціном Слонковичем очолив оборону університетського кварталу, який також пильнували студенти на дахах будинків.

До нього вороже ставився професор Миколай Суліковський, який звинуватив у розтраті майна (ректорський суд відбувся в січні 1659, виправдав Радимінського).

Заповіт написав між 1 та 3 червня 1664, у ньому призначив для університету 2000 угорських дукатів (12000 злотих польських), які були «локовані» на маєтках Коморовиці та Бествіна (обидва у Освенцімському князівстві).

• Barycz H. Radymiński Marcin (1602—1664) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1987. — T. XXX/2, zeszyt 125. — S. 32—36. (пол.)