Маріка довгодзьоба
Ма́ріка довгодзьоба[2] (Cinnyris lotenius) — вид горобцеподібних птахів родини нектаркових (Nectariniidae). Мешкає в Індії та на Шрі-Ланці[3][4]. Вид названий на честь Йоана Гідеона Лотена, двадцять дев'ятого губернатора Голландського Цейлону[5][6].
? Маріка довгодзьоба | ||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Самець довгодзьобої маріки
Самичка довгодзьобої маріки | ||||||||||||||||
Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
Cinnyris lotenius (Linnaeus, 1766) | ||||||||||||||||
Підвиди | ||||||||||||||||
(Див. текст) | ||||||||||||||||
Синоніми | ||||||||||||||||
Certhia lotenia Linnaeus, 1766 Nectarinia lotenia (Linnaeus, 1766) Arachnechthra lotenia (Linnaeus, 1766) | ||||||||||||||||
Посилання | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
Опис
Довжина птаха становить 12-13 см. У самців під час сезону розмноження забарвленн переважно фіолетове, металево-блискуче, крила бронзові, на грудях жовті плямки, живіт сірувато-коричневий. У самичок верхня частина тіла жовтувато-сіра, нижня частина тіла жовтувата. Забарвлення самців під час негніздового періоду подібне до самичок, однак на нижній частині тіла у них є фіолетова, металево-блискуча смуга[7][8]. Дзьоб довгий, пристосований до живлення нектаром[9].
Підвиди
Виділяють два підвиди:[10]
- C. l. hindustanicus Whistler, 1944 — Південна Індія;
- C. l. lotenius (Linnaeus, 1766) — Шрі-Ланка.
Поширення і екологія
Довгодзьобі маріки поширені на півдні Індії та на Шрі-Ланці[11][12]. Вони живуть у вологих тропічних лісах і чагарникових заростях, на полях, в парках і садах[13][14]. Живляться нектаром, дрібними комахами і павуками[15]. Сезон розмноження триває з листопада по березень в Індії та з лютого по травень на Шрі-Ланці. В кладці 2 яйця, інкубаційний період триває 15 днів[16].
Примітки
- BirdLife International (2016). Cinnyris lotenius.
- Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- Ali S & S D Ripley (1999). Handbook of the birds of India and Pakistan 10 (вид. 2). Oxford University Press. с. 28–31. ISBN 0-19-562063-1.
- Rasmussen, P. C. & J. Anderton (2005). The Birds of South Asia: The Ripley Guide. Volume 2. Smithsonian Institution and Lynx Edicions. с. 548.
- Jobling, James A. (2010). The Helm Dictionary of Scientific Bird Names. London: Christopher Helm. с. 231. ISBN 978-1-4081-2501-4.
- Raat, AJP (2010). The life of Governor Joan Gideon Loten (1710-1789):a personal history of a Dutch virtuoso. Uitgeverij Verloren. с. 21.
- Santharam, V (1981). Some interesting observations: Eclipse plumage in Loten's Sunbird (Nectarinia lotenia). Newsletter for Birdwatchers 21 (9&10): 14–15.
- Neelakantan, K. K. (1975). Curious behaviour of a Loten's Sunbird (Nectarinia lotenia). Journal of the Bombay Natural History Society 72 (3): 858–859.
- Oates, EW (1890). The Fauna of British India, Including Ceylon and Burma. Birds. Volume 2. Taylor and Francis, London. с. 358.
- Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Dippers, leafbirds, flowerpeckers, sunbirds. World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 22 грудня 2021.
- Baker, H.R.; Inglis, Charles M. (1930). The Birds of Southern India. Government Press, Madras. с. 125–126.
- Majumdar, N (1981). Extension of range of the Indian Maroonbreasted Sunbird, Nectarinia lotenia hindustanica (Whistler) [Aves, Nectariniidae], and the Northern Jungle Myna, Acridotheres fuscus fuscus (Wagler) [Aves, Sturnidae]. Journal of the Bombay Natural History Society 78 (2): 383–384.
- Dewar, Douglas (1913). Glimpses of India birds. John Lane, London. с. 218.
- Set up a bird sanctuary at home. The Hindu (en-IN). 20 листопада 2015. ISSN 0971-751X. Процитовано 20 січня 2021.
- Reuben, Rachel (1986). Feeding behaviour of Sunbirds, Nectarinia zeylonica and N. lotenia. Journal of the Bombay Natural History Society 83 (2): 446–447.
- Aitken, E. H. (1887). Nest and eggs of Cinnyris lotenia. Journal of the Bombay Natural History Society 2 (1): 52.