Маріка удзунавійська

Ма́ріка удзунавійська[2] (Cinnyris moreaui) — вид горобцеподібних птахів родини нектаркових (Nectariniidae)[3]. Ендемік Танзанії. Вид названий на честь британського орнітолога Реджинальда Ернеста Моро[4].

?

Охоронний статус

Близький до загрозливого (МСОП 3.1)[1]

Біологічна класифікація

Домен:	Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клас:	Птахи (Aves)
Ряд:	Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина:	Нектаркові (Nectariniidae)
Рід:	Маріка (Cinnyris)
Вид:	Маріка удзунавійська

Біноміальна назва

Cinnyris moreaui
(WL Sclater, 1933)

Синоніми

Nectarinia moreaui

Посилання

Вікісховище:	Cinnyris moreaui
Віківиди:	Cinnyris moreaui
ITIS:	916433
МСОП:	22717936
NCBI:	282499

Опис

Довжина птаха становить 12 см. У дорослих самців голова і верхня частина тіла зелені, металево-блискучі з бронзовим відтінком. Надхвістя зелені, хвіст темно-коричневий. Зелене горло відділене від червоно-оранжевих грудей вузькою синьою смугою. Живіт і боки жовті. Очі темно-карі або чорні, дзьоб чорний, вигнутий, лапи чорні. У дорослих самичок верхня частина тіла оливково-зелена. На спині і тімені зеленувато-сіра, металево-блискуча бахрома. Хвіст темно-коричневій, кінчики пер світліші. Підборіддя і горло сірувато-жовті, груди і живіт оливково-жовті. Очі темно-карі, дзьоб і лапи чорні. Молоді самці схожі на дорослих самців, однак верхня частина тіла у них темно-сіро-оливкова, а нижня частина тіла тьмяно-жовтувато-оливкова. Молоді самички схожі на дорослих самичок, однак їхнє забарвлення тьмяніше, металево-блискуча бахрома на тімені і спині відсутня. Нижня частина тіла тьмяна, жовтувато-зелена[5].

Поширення і екологія

Удзунавійські маріки є ендеміками Танзанії. Вони поширені в горах Нґуру, Нгуу, Укагуру, Увідунда і Удзунгва. Вони живуть у вологих гірських тропічних лісах. Зустрічаються на висоті від 1300 до 1850 м над рівнем моря (в горах Удзунгва на висоті до 2500 м над рівнем моря). Живляться нектаром квітучих ліан. Гніздо куполоподібне з входом зверху, робиться з листя, сухої трави і павутиння, розміщується на деревах, в чагарникових заростях або серед папоротей. Сезон розмноження триває з серпня по грудень.

Збереження

МСОП класифікує стан збереження цього виду як близький до загрозливого. Удзунавійські маріки є досить поширеним видом в межах свого ареалу. Їм загрожує знищення природного середовища.

Примітки

BirdLife International (2016). Cinnyris moreaui.
Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Dippers, leafbirds, flowerpeckers, sunbirds. World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 22 грудня 2021.
Jobling, James A. (2010). The Helm Dictionary of Scientific Bird Names. London: Christopher Helm. с. 260. ISBN 978-1-4081-2501-4.
Mann, Clive F.; Cheke, Robert A. (2010). Sunbirds: A Guide to the Sunbirds, Flowerpeckers, Spiderhunters and Sugarbirds of the World. Bloomsbury Publishing. с. 278–279. ISBN 978-1-4081-3568-6.

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[1] BirdLife International (2016). Cinnyris moreaui.

[2] Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.

[ioc-3] Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Dippers, leafbirds, flowerpeckers, sunbirds. World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 22 грудня 2021.

[4] Jobling, James A. (2010). The Helm Dictionary of Scientific Bird Names. London: Christopher Helm. с. 260. ISBN 978-1-4081-2501-4.

[Mann-5] Mann, Clive F.; Cheke, Robert A. (2010). Sunbirds: A Guide to the Sunbirds, Flowerpeckers, Spiderhunters and Sugarbirds of the World. Bloomsbury Publishing. с. 278–279. ISBN 978-1-4081-3568-6.