Маріо Паготто

Народився 14 грудня 1911 року в місті Фонтанафредда. Вихованець футбольної школи клубу «Порденоне». Дорослу футбольну кар'єру розпочав 1933 року в основній команді того ж клубу, в якій провів три сезони.

Своєю грою за цю команду привернув увагу представників тренерського штабу клубу «Болонья», до складу якого приєднався 1936 року. Виступав у болонській команді з перервами до 1948 року. Перерва була пов'язана з подіями Другої світової війни, під час якої Паготто потрапив у полон, після якого уже не грав на попередньому рівні.

З командою тричі виборював титул чемпіона Італії. Став переможцем представницького виставкового турніру у Парижі 1937 року. 1939 році виступав Кубку Мітропи, де «Болонья» вилетіла в півфіналі. В 1946 році виграв з командою Кубок Верхньої Італії[1]. У фіналі «Болонья» двічі переграла клуб «Новара» (2:1, 4:1)[2]. Протягом багатьох сезонів його партнером по лінії захисту клубу був Секондо Річчі.

Завершив ігрову кар'єру у команді «Віньйолезе», за яку виступав протягом 1948—1949 років.

1940 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Італії. Зіграв у товариському матчі проти збірної Румунії (2:1). В цьому матчі наставник італійців Вітторіо Поццо випробував пару захисників «Болоньї» Паготто-Річчі[3]. Поєдинок залишився для обох оборонців єдиним у національній команді.

Розпочав тренерську кар'єру, повернувшись до футболу після невеликої перерви, 1956 року, очоливши тренерський штаб клубу «Сансеполькро». Досвід тренерської роботи обмежився цим клубом.

Помер у серпні 1992 року на 81-му році життя у місті Болонья.