Марія Іск'єрдо

Марія Іск'єрдо (ісп. María Izquierdo; 30 жовтня 1902, за іншими відомостями 1906, Сан-Хуан-де-лос-Лагос 3 грудня 1955, Мехіко) — мексиканська художниця.

Марія Іск'єрдо
Народження 30 жовтня (12 листопада) 1902[1][2]
Сан-Хуан-де-лос-Лагос, Халіско, Мексика
Смерть 3 грудня 1955(1955-12-03)[1] (53 роки)
  Мехіко, Мексика
Країна  Мексика
Діяльність художниця

Життєпис

У п'ять років втратила батька, з сім'єю бабусі жила в Агуаскальєнтесі, Торреоні, Сальтільйо. В школі Сальтільйо почала вчитися живопису. В 14 років вийшла заміж, народила трьох дітей, коли їй ще не виповнилося двадцяти. 1927 року приїхала до Мехіко, розійшлася з чоловіком, вступила до художньої Академії Сан-Карлос, де навчалася протягом року. Слухала курс історії мистецтва, який читав видатний мексиканський філософ Антоніо Касо. Познайомилася з Дієго Ріверою. Стала подругою Руфіно Тамайо, який був її наставником у техніці живопису (гуаш, акварель) і вплинув на її манеру формативного періоду 19291933 років.

Після відходу з Академії жила в Агуаскальєнтесі і Сальтільйо. 1944 року знову вийшла заміж, у 1953 і цей шлюб розпався.

Перша персональна виставка Іск'єрдо відбулася в галереї Палацу образотворчих мистецтв у Мехіко (1929, передмову до каталогу написав Дієго Рівера). Того ж і наступного року її роботи експонувалися в Нью-Йорку — це була перша виставка мексиканської художниці за межами Мексики. Експозиція включала чотирнадцять картин, серед яких натюрморти, портрети і пейзажі. 1930 року Американська федерація мистецтв представила в музеї Метрополітен виставку мексиканського народного мистецтва та живопису, до якої увійшли роботи Руфіно Тамайо, Марії Іск'єрдо, Дієго Рівери і Аґустіна Лазо. Від 1929 художниця працювала також у техніці гравюри.

Від 1935 року Іск'єрдо викладала в Школі пластичних мистецтв (Escuela de Artes Plásticas) при Секретаріаті народної освіти і була членом Ліги професійних і творчих діячів (Ліга революційних письменників і художників). Вона також була членом-засновником Casa de Artistas de América (Будинок американських художників).

Коли французький поет і теоретик сюрреалізму Антонен Арто подорожував Мексикою, він був зачарований роботами Іск'єрдо, і описав її картини як «чесні, спонтанні, примітивні і тривожні». Через свою дружбу з Арто Іск'єрдо прийняла деякі принципи сюрреалізму. Завдяки його впливу художниця змогла виставитися в Парижі 1937 року[3].

Як жінка-художник, Марія Іск'єрдо страждала від монополії муралістів Дієго Рівери, Хосе Ороско і Альфаро Сікейроса, які систематично блокували її спроби написати фрески в Мехіко. 1948 року з Іск'єрдо розірвали контракт на цикл розписів у Палаці федерального округу. На думку Рівери, жінка не володіла необхідними якостями для виконання стінових робіт, і художниці б не вистачило ні таланту, ні досвіду, щоб завершити такий великий проект. Донині збереглися лише ескізи настінного проєкту Марії Іск'єрдо[4].

Марія Іск'єрдо чинила опір цьому тиску протягом усього життя. В своїй книзі «La mujer y el arte mexicano» художниця пише: «Народитися жінкою і мати талант — злочин».

1948 року Іск'єрдо перенесла інсульт і була частково паралізована. Завдяки своїй силі волі вона змогла продовжити малювати, але через силу і не досягнувши попереднього рівня. Марія Іск'єрдо померла в Мехіко 3 грудня 1955 року.

25 жовтня 2002 року, через сто років після народження художниці, Національна комісія з мистецтва та культури в Мехіко оголосила роботи Марії Іск'єрдо національною культурною спадщиною (Artistico de la Nación). Таким чином вона отримала заслужене місце поміж інших великих художників свого часу Хосе Клементе Ороско, Давида Альфаро Сікейроса, доктора Атля і Фріди Кало[4].

Творча манера

Живопис Іск'єрдо (пейзаж, портрет, натюрморт) відрізняється інтенсивністю колірного рішення. Її зближують з сюрреалізмом, хоча вона значно ближча до народного мистецтва, примітиву, живопису Матісса.

Роботи онлайн

Визнання

Гробниця Марії Іск'єрдо в Ротонді видатних діячів Мехіко.

Прізвищем художниці названо кратер на Меркурії ().

В листопаді 2012 останки художниці перепоховано в Ротонді видатних діячів.

Примітки

  1. María Izquierdo — 2008.
  2. SNAC — 2010.
  3. Germaine Gómez Haro. María Izquierdo, pasión y melancolía. Otro Ángulo (ісп.).
  4. Rita Pomade. Maria Izquierdo - Monumento Artistico De La Nación (англ.).

Література

  • The true poetry: the art of María Izquierdo / Elizabeth Ferrer, ed. New York: Americas Society Art Gallery, 1997 (каталог виставки)
  • María cumple 100 años: retratos memoriosos de los amigos de María Izquierdo / Claudia Burr, ed. México: Ediciones Tecolote, 2002 (збірка текстів та іконографія, до сторіччя художниці)
  • Un arte nuevo: el aporte de María Izquierdo = A new art: the contribution of María Izquierdo / James Oles ao, eds. Mexico: Universidad Nacional Autónoma de México, 2008 (каталог виставки)

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.