Марія Огісало

Марія Кароліїна Огісало (фін. Maria Karoliina Ohisalo; нар. 8 березня 1985, Гельсінкі) — фінська політична діячка та дослідниця. Обіймає посаду міністра внутрішніх справ Фінляндії з 2019 року, голови зелених з 2019 року[2], а також була співголовою Союзу зеленої молоді та студентів з 2013 по 2014 рік[3][4]. Вона є членом Гельсінської міської ради з 2017 року. На парламентських виборах 2019 року вона була обрана членом парламенту від Гельсінського виборчого округу.

Марія Огісало
фін. Maria Ohisalo
Марія Огісало
Огісало у грудні 2019 року
Міністр внутрішніх справ Фінляндії
Нині на посаді
На посаді з 6.6.2019–
Президент Саулі Нійністе
Прем'єр-міністр Антті Рінне
Санна Марін
Попередник Кай Миккянен
Лідер Зелених
На посаді з 15.6.2019–
Попередник Пекка Гаавісто
Народилася 8 березня 1985(1985-03-08) (36 років)
Гельсінки
Виборчий округ Гельсінкі
Відома як політична діячка, соціологиня
Громадянство Фінляндія
Національність фінка
Освіта Mäkelänrinne Upper Secondary Schoold (2004), Гельсінський університет (2011) і University of Eastern Finlandd (2017)
Політична партія Зелений союз
У шлюбі з Мійка Йоханссон
Релігія євангельсько-лютеранська[1]
mariaohisalo.fi

Медіафайли у Вікісховищі

Раннє життя

Огісало народилася 1985 року у Весалі, Гельсінкі, в сім'ї двадцятирічних батьків. Дитинство Огісало прожила бідно в передмісті Гельсінкі. Один рік вона провела у притулку. Батьки іноді були безробітними, іноді вони працювали на тимчасових роботах. Проблема з алкоголем батька в кінцевому підсумку призвела до того, що батьки розійшлися. Мати, з іншого боку, продовжувала вчитися, працюючи вечорами й у вихідні дні. У юності Марія займалася футболом і легкою атлетикою[5].

Кар'єра

Огісало закінчила спортивну гімназію Мякелянрінне 2004 року й отримала ступінь магістра політичних наук в Гельсінському університеті 2011 року за спеціальністю соціальна політика[6][7]. 2017 року Огісало захистила докторську дисертацію з соціології на кафедрі соціальних наук Університету Східної Фінляндії[8]. У період 2014—2017 років Огісало була членом Ради Спілки студентів вищих навчальних закладів в області соціальних наук[9].

Огісало професійно вивчала феномен бідності у Сокці, центрі компетенції соціального сектору столичного району Гельсінкі, та продовольчу допомогу в Університеті Східної Фінляндії, а також працювала дослідницею у Фонді Y[8][6][7][10].

Політична кар'єра

Вона приєдналася до зелених 2008 року[11]. На муніципальних виборах 2012 року Огісало отримала 612 голосів у Гельсінкі та була обрана заступником уповноваженого[6][12]. 2013 року вона була членом молодіжної ради, а протягом решти 2014—2017 років вона була членом правління лікарняного округу Гельсінкі й Уусімаа[13][14]. Огісало була обрана до Гельсінської міської ради на муніципальних виборах 2017 року 4400 голосами[15].

Огісало очолювала робочу групу з міжнародних справ Союзу зеленої молоді та студентів (ViNO) 2011 року[6]. 2012 року вона була членом правління організації та відповідала за міжнародні відносини. 2013 року вона була співголовою ViNO разом з Велі-Матті Партаненом, а 2014 року з Ааро Гаккіненом[4][3].

Огісало була членом робочої групи з програми соціальної та медичної політики Зеленого союзу з 2010 по 2011 рік[16]. Вона була членом делегації партії зелених з 2013 по 2015 рік[17]. У червні 2015 року вона була обрана заступником голови партії[18].

Огісало була кандидатом на виборах до європейського парламенту 2014 року[19] і набрала 3 089 голосів[20]. Вона також була кандидатом на парламентських виборах 2015 року, отримавши 4087 голосів і залишившись на відстані 109 голосів від місця в парламенті[21][22].

На парафіяльних виборах 2010 року Огісало була обрана членом парафіяльної ради Калліо, але вона подала у відставку, коли переїхала з району в жовтні 2011 року[6][23]. У період 2015—2018 років вона є членом Гельсінської об'єднаної церковної ради та парафіяльної ради парафії Павла[24].

2012 року Огісало очолювала молодіжну робочу групу при Міністерстві закордонних справ з питань з питань майбутньої співпраці Північних країн[25]. Вона також була членом правління Молодіжної асоціації Похйола-Норден 2012 року[6].

Огісало була висунута на посаду голови зелених на засіданні партії в Тампере 2017 року та привернула увагу після того, як зайняла друге місце як відносно невідомий на той час кандидат[26]. Огісало була призначена офіційним заступником голови зелених 18 вересня 2018 року після того, як Тоуко Аалто взяв відпустку через хворобу[27].

Як член парламенту і міністр 2019 року

Огісало брала участь у парламентських виборах 2019 року і була обрана членом парламенту від Гельсінського виборчого округу. Огісало отримала 11 897 голосів і стала сьомою кандидатурою серед жінок у країні[28][29]. У червні 2019 року зелені вирішили призначити Огісало на посаду міністра внутрішніх справ в уряду Антті Рінте[30].

Марія Охісало була обрана головою Партії Зелених на конференції Партії Зелених в Порі 15 червня 2019 року. У своєму програмному виступі Охісало підкреслила, що боротьба зі зміною клімату і бідністю є ключовим політичним завданням[31]. «Я знаю, що таке бідність в цьому суспільстві. Я жила в ній, я бачила її, я вивчала її» — сказала Огісало, посилаючись на своє дитинство і кар'єру дослідниці соціальних проблем[32].

Особисте життя

Огісало грала у футбол у «ФК Конту» та «ФК Вікінг», а також займалася легкою атлетикою в «Кіса-Вейко» в Гельсінкі[33][34]. Ставши дорослою, Огісало вигравала нагороди з велоспорту[35]. Nintendo була для неї важливим захопленням[8].

Огісало вийшла заміж за Мійка Йоханссона у грудні 2019 року[36]. Влітку 2021 року вона повідомила, що вагітна і що передбачувана дата пологів ― грудень того ж року[37].

Джерела

  1. Ylen Vaalikone 2015: Maria Ohisalo. Ylen Vaalikone 2015 (фін.). Процитовано 27 березня 2021.
  2. de Fresnes, Tulikukka (15.6.2019). Maria Ohisalo – parissa kuukaudessa ensin kansanedustajaksi, sitten ministeriksi ja nyt vihreiden puheenjohtajaksi. Yle Uutiset. Процитовано 15.6.2019.
  3. Pohjanpalo, Olli (11.4.2013). Vihreät kohti kahden puheenjohtajan mallia. Helsingin Sanomat. Процитовано 2.10.2013.
  4. Lapintie, Lassi (23.11.2013). Vihreät nuoret valitsivat uudet puheenjohtajat. YLE Uutiset. Процитовано 25.11.2013.
  5. Yksivuotispäivä turvakodissa – Maria Ohisalo nousi syrjäytymisvaarasta politiikan huipulle. kotiliesi.fi. 14.1.2018. Процитовано 26.6.2018.
  6. Ohisalo, Maria. Curriculum Vitae (PDF). Процитовано 2.10.2013.
  7. Hujanen, Miikka (27.8.2013). ”Kukaan ei käy leipäjonossa huvin vuoksi”. Helsingin Uutiset. Процитовано 2.10.2013.
  8. Yksivuotispäivä turvakodissa – Maria Ohisalo nousi syrjäytymisvaarasta politiikan huipulle. Kotiliesi.fi (fi-FI). 14 січня 2018. Процитовано 18 червня 2018.
  9. Uusi valtuusto on valittu. Yhteiskunta-alan korkeakoulutetut ry. 29.11.2013. Процитовано 3.12.2013.
  10. Tutkijat selvittävät leipäjonojen organisointia Suomessa. Itä-Suomen yliopisto. 12.8.2013. Процитовано 2.10.2013.
  11. Ilari Tapio: «Vihreiden uusi Super-Maria», Kainuun Sanomat 15.6.2019, s. A8
  12. Ehdokkaiden äänet – Helsinki. Vaalit. 14.6.2013. Процитовано 2.10.2013.
  13. Hallitus. HUS. Процитовано 11.2.2014.
  14. Nuorisolautakunnan jäsenen valinta. Kaupunginvaltuuston pöytäkirja. Helsingin kaupunki. 11.12.2013. Процитовано 11.2.2014.
  15. Valitut - Helsinki. Oikeusministeriö. 13.4.2017. Процитовано 14.4.2017.
  16. Työryhmät 2010-2011 (arkistosivu). Vihreät De Gröna. с. Sosiaali– ja terveyspoliittinen työryhmä. Процитовано 2.10.2013.
  17. Puoluevaltuuskunta 2013–2015. Vihreät De Gröna. Процитовано 6.12.2013.
  18. Korkki, Jari (6.6.2015). Vihreiden uusi varapuheenjohtaja toivoo yhteistyötä perustulosta. Yle Uutiset. Процитовано 6.6.2015.
  19. Vihreiltä nimekäs lista: Kasvi ja Cronberg eurovaaleihin. Uusi Suomi. 29.10.2013. Процитовано 29.10.2013.
  20. Ehdokkaiden äänet – Koko maa. Vaalit. 30.5.2014. Процитовано 4.6.2014.
  21. Ehdokkaiden äänet – Helsingin vaalipiiri. Vaalit. 22.4.2015. Процитовано 6.6.2015.
  22. Vihreiden nuorten ja opiskelijoiden liiton puheenjohtaja Maria Ohisalo eduskuntavaaliehdokkaaksi. Vino.fi. 17.6.2014. Процитовано 27.7.2014.
  23. Seurakuntaneuvoston kokous 09/2011 (PDF). Kallion seurakunta. 13.10.2011. Процитовано 2.10.2013.
  24. Paavalin seurakunnan uudet luottamushenkilöt. Paavalin seurakunta. 9.11.2014. Процитовано 11.3.2015.
  25. Nuoret haastoivat Pohjoismaat. Ulkoasiainministeriö. 24.10.2012. Процитовано 2.10.2013.
  26. Puheenjohtajavaalin suurimman yllätyksen tarjosi Maria Ohisalo. Vihreä Lanka. 18.6.2017. Процитовано 30.4.2019.
  27. Vihreät: He korvaavat Touko Aallon. Ilta-Sanomat. 18.9.2018. Процитовано 18.9.2018.
  28. Yle vaalikone Mari Ohisalo. Yle. 18.4.2019. Процитовано 6.3.2020.
  29. Neihumn, Alec (15.4.2019). Tässä ovat eduskuntavaalien äänikuninkaat ja äänikuningattaret! Joukossa tutut nimet ja jättiyllättäjä perussuomalaisista. MTV Uutiset. Процитовано 15.4.2019.
  30. Vihreiden yli viiden tunnin kokous päättyi, tässä vihreiden ministerit: Haavisto, Ohisalo ja Mikkonen - Tynkkynen hävisi ministeripaikan vain yhdellä äänellä. Iltalehti (фін.). Процитовано 5 червня 2019.
  31. Maria Ohisalo valittiin Vihreiden puheenjohtajaksi. Vihreät (фін.). Процитовано 30 березня 2021.
  32. Мария Охисало выбрана председателем партии «Зеленый союз». Yle Uutiset (рос.). Процитовано 17 липня 2021.
  33. Ohisalo, Maria. Kuka Maria?. Maria Ohisalon verkkosivut. Процитовано 18.10.2013.
  34. Markus Vilen teki kaksi ikäkausiennätystä. 25.8.1998.
  35. Muhonen, Teemy & Luukka, Teemu (18.9.2018). Vihreiden puheenjohtajan sijaiseksi nouseva Maria Ohisalo ei aio soitella yhtenään Touko Aallolle – ”Ei siitä mitään tule”. Helsingin Sanomat. Процитовано 19.9.2018.
  36. Sisäministeri Maria Ohisalo naimisiin! Julkaisi romanttisen hääkuvan. www.iltalehti.fi (фін.). Процитовано 31 грудня 2019.
  37. Maria Ohisalo odottaa lasta – liikuttui kyyneliin tiedotustilaisuudessa. Ilta-Sanomat (фін.). 7 липня 2021. Процитовано 9 липня 2021.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.