Зелений союз

Зелений союз (фін. Vihreä liitto, (Vihr.); швед. Gröna Förbundet) — фінська політична партія. Партія бачить своє коріння в ”зеленому русі початку 1980-х, в якому брали участь екологічні активістки, феміністки, представники організацій інвалідів та люди з «альтернативних культур»”. Зелена ліга була зареєстрована як асоціація в 1987 році, а партією наступного року[2].

Зелений союз

Vihreä liitto
Країна  Фінляндія
Голова партії Марія Огісало
Дата заснування 1987
Штаб-квартира Fredrikinkatu 33 A, 3rd floor, Гельсінкі
Ідеологія зелений рух, соціальний лібералізм
Кількість членів  8034[1]
Офіційний сайт vihreat.fi

Марію Огісало було обрано головою партії в червні 2019 року[3]. У Зелених 20 депутатів, 17 жінок та 3 чоловіки[4]. Є три члени Європейського парламенту на період 2019-2024 рр[5]. Влітку 2017 року Зелені мали 8 768 членів[6].

Історія

Партія була заснована 28 лютого 1987 року, та зареєстрована як політична партія в наступному році. Політична діяльність почалася вже на початку 1980-х, коли екологічні активісти, феміністки та інші активісти групи почали кампанію з екологічних питань у Фінляндії. У 1995 році вона стала першим членом Європейської партії зелених, що увійшла до складу уряду. Партія була заснована як народний рух.

Перші два парламентських представники були обрані ще до реєстрації, на виборах 1983 року. Це були перші незалежні представники у парламенті Фінляндії. У 1987 році кількість місць зросла до чотирьох, а в 1991 році до десяти.

Близько половини з зелених були проти вступу до Європейського Союзу в 1994 році. Пізніше, опитування показали, що більшість зелених були проти вступу до Єврозони. В наш час[коли?] фінський Зелені налаштовані про-європейські і підтримують євро.

На виборах 1995 року Зелений зоюз отримав в загальній складності дев'ять місць (з 200), ввійшов до складу коаліційного уряду, який очолили соціал-демократи, і Пекка Хаавісто став міністром охорони навколишнього середовища і допомоги розвитку, ставши таким чином перший зеленим міністром в Європі.

Зелений союз отримав 7,3% голосів і два додаткових місця в 1999 році, в результаті чого загасльна кількість місць збільшилася до 11. У 2003 році Зелений союз отримав 8,0% голосів, отримавши таким чином 14 місць. Він збільшив свої місця до 15 на виборах 2007 року, коли він отримав 8,5%.

Після виборів 2009 року, зелені послали два з тринадцяти фінських представників до Європейського парламенту: Сату Хассі і Гейді Гаутала.

На місцевому рівні, зелені є потужною політичною силою у найбільших містах Фінляндії. На місцевих виборах 2000 року Зелені отримали 7,7% голосів. У Гельсінкі (столиця) Зелені стала другою найбільшою партією з 23,5% голосів. У кількох інших містах зелені стали третьою найбільшою партією.

Зелений союз є однією з партій, які формують фінський уряд з квітня 2007 року. Він представлений міністром закордонних справ, міністром внутрішніх справ і міністром навколишнього середовища та клімату[7].

Ідеологія і політика
Виборчий намет "Зелених" в Гельсінкі.

Зелений союз більше не учасник ні протестного, ні альтернативного руху. Деякі зелені кандидатів на виборах відхилити класифікацію як «ліві» чи «праві». Економічні погляди членів партії знаходяться у діапазоні між лівими і правими. Однак, погляди більшості членів партії лежать між лівими силами і соціал-демократамми. У парламенті зелені стоять між Центристською партією і соціал-демократами.

Остання політична платформи партії з питань імміграції містить заклик до іммігрантів до вивчення офіційних мов Фінляндії, фінської або шведської мови, або, у разі відмови, позбавити їх соціальних пільг. Голова Партії зелених і міністр праці виступає за обов'язкове вивчення іммігрантами мови своєї нової батьківщини.

У своїй програмі принципів Зелені критикували як ринкову економіку, так і соціалізм, оскільки партія вважає, що жодна економічна система не бере до уваги навколишнє середовище, країни, що розвиваються, і майбутні покоління, а також нематеріальні духовні цінності, але надто зосереджується на грошовому зростанні. У своїй програмі принципів Зелені намагаються підтримати помірковану економіку, яка поважає довкілля та стабільно функціонує від покоління до покоління[8].

Навесні 2018 року партія запропонувала знизити вік виборців до 15 років[9].

Результати виборів

Парламентські вибори
Голоси виборців, отриманих Зеленими на муніципальних виборах 2004 року.
 0 %     0–2 %     2–4 %     4–6 %     6–8 %     8–10 %     10–12 %     12–14 %     14– % 
Рік Депутати Голосів Частка голосів
1983 2 43 754 1,47%
1987 4 115 988 4,03%
1991 10 185 894 6,82%
1995 9 181 198 6,52%
1999 11 194 846 7,27%
2003 14 223 846 8,01%
2007 15 234 429 8,5%
2011 10 213 172 7,25%
2015 15 253 102 8,53%
2019 20 354 194 11,49%

Вибори до місцевих рад
Рік Депутати місцевих рад Голосів Частка голосів
1984 101 76 441 2,8%
1988 94 61 581 2,34%
1992 343 184 787 6,9%
1996 292 149 334 6,3%
2000 338 171 707 7,7%
2004 313 175 933 7,4%
2008 370 228 277 8,9%
2012 323 213 100 8,5%
2017 534 320 235 12,5%
2021 432 258 624 10,6%

Вибори до Європейського парламенту
Рік Депутати Європарламенту Голосів Частка голосів
1996 1 170 670 7,6%
1999 2 166 786 13,4%
2004 1 172 844 10,4%
2009 2 206 439 12,4%
2014 1 160 967 9,3%
2019 2 292 892 16,0%

Президентські вибори

Гейді Гаутала була кандидатом від Зеленого союзу на президентських виборах в 2000 і 2006 року, отримавши приблизно 3,5% відсотків голосів у першому турі.

Примітки
  1. Eduskuntapuolueisiin kuuluu 300 000 suomalaista – vain pikkupuolueet kasvavat — Turun Sanomat, 2013.
  2. Historia. Vihreät (фін.). Процитовано 6 березня 2021.
  3. Maria Ohisalo – parissa kuukaudessa ensin kansanedustajaksi, sitten ministeriksi ja nyt vihreiden puheenjohtajaksi. Yle Uutiset (фін.). Процитовано 6 березня 2021.
  4. Naisia nousi kansanedustajiksi historiallisen paljon – 85 prosenttia vihreiden edustajista naisia. Yle Uutiset (фін.). Процитовано 6 березня 2021.
  5. Koko maa, valitut. tulospalvelu.vaalit.fi. Процитовано 6 березня 2021.
  6. Ennätysmäärä Vihreiden jäseniä äänestää uudesta puheenjohtajasta. Vihreät (фін.). Процитовано 6 березня 2021.
  7. Vihreiden yli viiden tunnin kokous päättyi, tässä vihreiden ministerit: Haavisto, Ohisalo ja Mikkonen - Tynkkynen hävisi ministeripaikan vain yhdellä äänellä. www.iltalehti.fi (фін.). Процитовано 6 березня 2021.
  8. https://www.vihreat.fi/wp-content/uploads/2020/11/Periaateohjelma2012.pdf
  9. Vihreiden puoluehallitus: Äänestysikäraja laskettava 15 vuoteen. Ilta-Sanomat (фін.). 27 травня 2018. Процитовано 6 березня 2021.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.