Марія Тереза Орта

Марія Тереза Орта (порт. Maria Teresa Mascarenhas Horta, 20 травня 1937, Лісабон) — португальська письменниця и поетеса, діячка феміністського руху.

Марія Тереза Орта
порт. Maria Teresa Mascarenhas Horta
Народилася 20 травня 1937(1937-05-20)[1] (84 роки)
Лісабон, Португалія
Країна  Португалія
Діяльність письменниця-романістка, письменниця, поетеса
Alma mater Лісабонський університет
Мова творів португальська
Magnum opus New Portuguese Lettersd
У шлюбі з Luís de Barrosd[2]
Нагороди

Prémio Literário Casino da Póvoad (2021)

Premio Maxima de Literaturad (2012)

Prémio D. Dinisd (2011)

Prémio Autoresd (2017)
 Марія Тереза Орта у Вікісховищі

Біографія

По материнській лінії належить до вищої португальської аристократії, серед її предків — відома поетеса Леонор ді Алмейда Португал (1750—1839). Закінчила філологічний факультет Лісабонського університету . Входила до групи Поезія-61. Разом з Марією Ізабел Баррену і Марією Велью да Кошта очолила феміністський рух в Португалії (їх називали трьома Маріями). Його маніфестом стала їхня спільна книга Нові португальські листи, перекладена  багать мовами світу (назва — відсилання до знаменитих Португальським листів Маріан Алкофорадо Габріеля-Жозефа Гійерага, XVII століття). Співпрацювала з опозиційним видавництвом Dom Quixote, заснованим Сну Абекассіш .

Публікується в багатьох газета і журналах Португалії.

Твори
  • Espelho Inicial, вірші (1960)
  • Tatuagem (1961)
  • Cidadelas Submersas, вірші (1961)
  • Verão Coincidente (1962)
  • Amor Habitado, вірші (1963)
  • Candelabro (1964)
  • Jardim de Inverno (1966)
  • Cronista Não é Recado (1967)
  • Minha Senhora de Mim, вірші (1967)
  • Ambas as Mãos sobre o Corpo, новели (1970)
  • /Novas Cartas Portuguesas Нові португальській письма в співавторстві (1971, перевид. 1979)
  • Ana, повість (1974)
  • /Poesia Completa I e II Збірка віршів (1983)
  • Os Anjos (1983)
  • O Transfer (1984)
  • Ema, повість (1984)
  • Minha Mãe, Meu Amor (1984)
  • Cristina, повість (1985)
  • Rosa Sangrenta (1987)
  • Antologia Política (1994)
  • A Paixão Segundo Constança H. (1994)
  • O Destino (1997)
  • A Mãe na Literatura Portuguesa (1999)
  • Inquietude (2006)
  • Palavras secretas, вірші (2007)
  • As Luzes de Leonor, історичний роман про Леонор ді Алмейда Португал (2011)

Визнання

Великий офіцер Ордена інфанта дона Енріке (2004). Премія Дона Дініша (2011, відмовилася прийняти з рук прем'єр-міністра Педру Пасуша Коелью, з її слів — «добився руйнування нашої країни».

Примітки
  1. FemBio: Банк інформації про видатних жінок
  2. https://caras.sapo.pt/famosos/2019-11-21-morreu-luis-de-barros/#&gid=0&pid=1

Література
  • Klobucka A. M. O formato mulher: a emergência da autoria feminina na poesia portuguesa. Coimbra: Angelus Novus Editora, 2009

Посилання
  • Офіційна сторінка  (порт.)
  • Біографія, поезія on line  (порт.)
  • Біографія, поезія on line  (порт.)
  • Біографія, вірші on line  (англ.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.