Марія Титаренко

Народилася 10 грудня у селищі Великі ключі на острові Ітуруп, що є спірною територією Японії і Росії.

Есеїстка, поетка, журналістка, медіадослідниця, стипендіатка програми ім. Фулбрайта. Засновниця магістерської програми з медіакомунікацій УКУ. Лавреатка конкурсу Catholic Press Award (2012). Лавреатка Премія імені Богдана-Ігоря Антонича із поетичною збіркою «IMPASTO» (2010); конкурсу Новела по-українськи із новелою «Півгодини Неба» (2013); міжнародного конкурсу есеїв від журналу Fountain»(2015). Поему “Мости” в англомовному перекладі анімовано на замовлення журналу Trafika Europe. Авторка нон-фікшн лабораторії на ЛітАкценті. Кандидатка наук із соціальних комунікацій. Доцентка кафедри медіакомунікацій Українського католицького університету[1]. Викладає есеїстику, креативне письмо, репортажистику, публічні комунікації.

Проживає у Львові.

У 2010 році поетична збірка «IMPASTO» отримала відзнаку Літературної премії імені Богдана-Ігоря Антонича«Привітання життя».

У 2019 році вийшла її книжка «Комунікації від нуля. Есеї для Мані»[2], що увійшла до довгого списку «Премії Шевельова-2019»[3].

Ця книжка — про комунікацію, але цілком із незвичного ракурсу. Порівнюючи спілкування дорослих і дітей (на прикладі своєї доні), авторка робить несподівані відкриття. Зокрема про те, що ми, дорослі, втрачаємо наше дитяче вміння комунікувати по-справжньому: на рівні слів, мовчання, співопису, обіймів, цілунків, запахів тощо. А ще втрачаємо свіжий погляд на себе, на світ і на речі у ньому. Це книжка про відновлення комунікації від нуля, підкріплена цікавими історіями і прикладами відомих спікерів, авторськими знахідками й помилками, а також жартами, грою слів і уяви. Для усіх, хто бажає переосмислити свою комунікацію і повернути втрачене.[4].