Марія Ґонзаґа, Мантуанська
Марія Ґонзаґа також Марія Мантуанська (італ. Maria Gonzaga), (нар. 29 липня 1609 — пом. 14 серпня 1660) — принцеса Мантуї та Монтферрата з дому Ґонзаґа, донька герцога Мантуї та Монтферрата Франческо IV Ґонзаґа та савойської принцеси Маргарити, дружина герцога Майєннського Шарля Ґонзаґа-Неверського, суверенна правителька Монтферрата у 1612—1660, регентка Мантуї у 1637—1647 роках.
Марія Ґонзаґа | |
---|---|
Maria Gonzaga | |
Марія Ґонзаґа | |
герцогиня | |
Початок правління: | 22 грудня 1612 |
Кінець правління: | 14 серпня 1660 |
Інші титули: | регентка Мантуї у 1637—1647 |
| |
Попередник: | Франческо IV Ґонзаґа |
Наступник: | Карл II Ґонзаґа-Неверський |
| |
Дата народження: | 29 липня 1609 |
Місце народження: | Мантуя, Мантуанське герцогство |
Країна: | Монтферрата |
Дата смерті: | 14 серпня 1660 (51 рік) |
Місце смерті: | Порто-Мантовано, Мантуанське герцогство |
Дружина: | Шарль Ґонзаґа-Неверський |
Діти: | Карл, Елеонора |
Династія: | Ґонзаґа |
Батько: | Франческо IV Ґонзаґа |
Мати: | Маргарита Савойська |
Життєпис
Марія народилась 29 липня 1609 року у Мантуї, ставши первістком в родині спадкоємного принца Мантуї та Монтферрата Франческо та його дружини Маргарити Савойської, прийшовши у світ за півтора року після їхнього одруження. Згодом у дівчинки з'явились молодший брат Людовіко та сестра Елеонора, яка прожила лише день.
Батько успадкував владу у червні 1612, та правив лише кілька місяців. Епідемія віспи, що почалася в Мантуї, забрала його та Людовіко у грудні того ж року. Марія залишилась єдиною спадкоємицею. За допомоги діда Карла Еммануїла I та дядька Віктора Амадея вдалося затвердити її права на престол Монтферрата, який могли наслідувати жінки. Мантуя ж відійшла її дядьку Фердинандо. Тим не менш, таке рішення не всіх задовольнило і періодичні військові дії, що дістали назву воєн за Мантуанський спадок, тривали кілька років. Після першої з них, у 1613, Фердинандо Ґонзаґа помістив Марію в мантуанський монастир Святої Урсули на виховання.[1] Регенткою в Монтферраті була матір Марії, Маргарита Савойська.
Фердинандо помер у 1626, не залишивши законних нащадків. Йому наслідував молодший брат, Вінченцо, — інший дядько Марії. Маючи слабке здоров'я та будучи бездітним, він обрав своїм наступником Карла Ґонзаґа-Неверського. Щоб закріпити права того на престол, Вінченцо благословив його старшого сина на шлюб із Марією Ґонзаґа.
Вінчання 18-річної Марії з її однолітком, герцогом Шарлем Майєннським, відбулось 25 грудня 1627 у Мантуї. Вінченцо помер у той же день.
Представник іншої гілки династії Ґонзаґаː Ферранте II Ґвасталла пред'явив власні претензії на мантуанські землі. Його підтримав імператор Фердинанд II Габсбург, сподіваючись приєднати герцогство до Священної Римської імперії, наклавши на територію секвестр як на виморочний лен.[2] На початку 1628 зайняттям монтферратських міст Трино, Альби та Монкальво савойсько-іспанською армією почалися військові дії, які тривали до підписання Кераскського миру у квітні 1631. Карл Неверський підтвердив свої права на володіння Мантуєю.
У Марії та Шарля на цей час вже народилося троє дітейː
- Марія[3]
- Карл (1629—1665) — герцог Мантуї та Монтферрату, герцог Неверу, Ретелю та Майєнну, князь Аршу, був одруженим з Ізабеллою Кларою Австрійською, мав єдиного сина;
- Елеонора (1630—1686) — дружина імператора Священної Римської імперії Фердинанда III, мала сина та трьох доньок.
У серпні 1631 Шарль Неверський помер ще дуже молодим. 1637-го не стало Карла Неверського. Герцогом Мантуї став син Марії Карл II. До його повноліття вона виконувала функції регента.
Герцогиня була ініціатором багатьох реформ, що змогли відновити економіку країни та стимулювати зростання чисельності населення. Чиновники-франкофіли були замінені, заохочувалася іміграція. Зниження податків призвело до популярності серед народу. Були налагоджені відносини з Іспанією та Священною Римською імперією. Допомогу в цьому їй надала тітка Елеонора Ґонзаґа. При цьому теплі стосунки із Францією збереглися.
У жовтні 1647 Карл II, досягши повноліття, перебрав на себе функції правителя. Юнак відрізнявся легковажністю, безтурботністю та марнотратством. Це призупинило позитивні зміни в герцогстві. Марії ще вдалося влаштувати вигідні шлюби своїх дітей. Карла 1649 оженили з ерцгерцогинею Ізабеллою Кларою Австрійською, а Елеонора 1651 стала третьою дружиною імператора Священної Римської імперії Фердинанда III.
Відійшовши від справ, Марія оселилася на віллі Фаворіта в Порто-Мантовано, неподалік Мантуї. Там її і не стало 29 липня 1609 року. Була похована у сантуарії Санта-Марія-делла-Грація в Куртатоне.
Генеалогія
Гульєльмо I Ґонзаґа | Елеонора Австрійська | Франческо I Медічі | Йоганна Австрійська | Еммануїл Філіберт | Маргарита Французька | Філіп II | Єлизавета Валуа | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Вінченцо I Ґонзаґа | Елеонора Медічі | Карл Еммануїл I | Каталіна Мікаела Австрійська | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Франческо IV Ґонзаґа | Маргарита Савойська | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Марія | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Примітки
- Марія ді Ґонзаґа-Невер (італ.)
- Советская военная энциклопедия. — Т. 5. — С. 125.
- Існування цієї дитини згадується лише у одного хроніста — Ілларіона де Костеː фр. «Charles de Gonzague de Cleves Duc de Rhetelois a épousé Marie de Gonzague sa cousine, fille de François Duc de Mantoue et de Mont-ferrat, et de Marguerite Infante de Savoye: de laquelle il a eu trois enfans, 2. filles et un fils unique, à sçavoir Eleonor et Marie de Gonzague, et Charles II. à present Duc de Mantoue et de Mont-ferrat sous la regence de sa mere la Princesse Marie de Mantoue»
Література
- Vittorio Ceroni, Maria Gonzaga nata per essere regina, ed. La Lucerna, New York 1951.
- Adelaide Murgia, I Gonzaga, Mondadori, Milano 1972.
Посилання
- Профіль на Geneall.net (нім.)
- Профіль на Thepeerage.com (англ.)
- Генеалогія Марії Ґонзаґа (англ.)
- Генеалогія Карла Неверського (англ.)