Франческо IV Ґонзаґа

Франческо народився 7 травня 1586 року у Мантуї. Він став первістком в родині герцога Мантуї та Монтферрата Вінченцо I Ґонзаґа і його другої дружини Елеонори де Медічі, з'явившись на світ за два роки після їхнього весілля. Згодом сім'я поповнилася трьома синамиː Фердинандо, Ґульєльмо Доменіко та Вінченцо й двома донькамиː Маргаритою та Елеонорою.

Під час правління його батька мантуанський двір був значним культурним центром. Герцог покровительствував науці та мистецтвам.

У віці 20 років Франческо узяв за дружину 18-річну принцесу Савойську Маргариту. Шлюб був політично спланованим. Обидві родини прагнути володіти Монтферратом. Ґонзаґа цим союзом намагались усунути претензії Карла Еммануїла I на дані території. Савойці ж мали на меті забезпечити свій вплив у ворожому домі шляхом продовження династії, збільшенні, таким чином, кількості своїх прихильників та надбанню прав на землі.

Весілля відбулось 19 лютого 1608 в Турині. У подружжя народилося троє дітейː

• Марія (29 червня 1609— 14 серпня 1660) — дружина Карла II Ґонзаґа, герцога Неверського,[1] мала трьох дітей;
• Людовіко (27 червня 1611— 3 грудня 1612) — помер у ранньому віці;
• Елеонора (12—13 вересня 1612) — прожила лише день.

Медаль із зображенням Франческо Ґонзаґа

Також є відомості про побічного синаː

• Луїджі (?— 1605) — помер у ранньому віці.

Принц був великим магістром новоствореного ордену Крові Ісуса Христа.

У лютому Франческо успадкував від батька герцогство. Його правління продовжилось всього кілька місяців. Ніякими значними подіями відмічене не було. Тривала лише ворожнеча із герцогом Парми Рануччо I Фарнезе. Здавалося, що справа вже дійшла до зброї, однак дипломатам Савойї та послу Франції вдалося врегулювати ситуацію мирним шляхом.

Герцог намагався скоротити витрати, щоб якось стабілізувати скрутне становище із фінансами, яке дісталось йому у спадок. Щоб впоратися із численними боргами він навіть розлучився із Клаудіо Монтеверді, хоча й був великим поціновувачем музики та театру. Також залишився в історії Мантуї, як людина правосуддя, будучи особливо уважним до прав євреїв у своєму місті.[2]

Однак, його старання були перервані епідемією віспи, що почалася в Мантуї. На початку грудня вона забрала його єдиного сина Людовіко, а наприкінці — від неї помер і сам Франческо. Похований в базиліці святої Барбари.

Мантую успадкував його молодший брат Фердинандо. Монтферрат було присуджено доньці Марії.

Фердинандо, що був кардиналом,[3] довелося для цього скласти сан. Савойські міністри пропонували його шлюб із Маргаритою, але цього не відбулося. Невдовзі почалася перша війна за Монтферрат.

• Giuseppe Coniglio. I Gonzaga. Varese, Dall'Oglio, 1967.
• Lorenzo Bignotti. La Zecca di Mantova e Casale (Gonzaga). Mantova, Grigoli, 1984
• Mario Castagna, Stemmi e vicende di casate mantovane, Montichari, 2002.
• Bellonci, Maria. A Prince of Mantua: The Life and Times of Vincenzo Gonzaga. London: Weidenfeld and Nicolson. 1956
• Brinton, Selwyn. The Gonzaga. Lords of Mantua. London: Methuen. 1927
• Fenlon, Iain. Music and Patronage in Sixteenth-Century Mantua. Cambridge: Cambridge University Press. 1980

• Профіль на Geneall.net (нім.)
• Профіль на Thepeerage.com (англ.)
• Генеалогія Франческо IV Ґонзаґа (англ.)