Мар'їнка
Ма́р'їнка — місто районного значення, колишній центр ліквідованого Мар'їнського району. В адміністративному відношенні підпорядковане Мар'їнській райраді. Розташоване в центральній частині області, на річці Осикова (притока Вовчої, басейн Дніпра).
Мар'їнка | |||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Основні дані | |||||||||
Країна | Україна | ||||||||
Область | Донецька область | ||||||||
Район | Покровський район | ||||||||
Громада | Мар'їнська міська громада | ||||||||
Засноване | 1844 | ||||||||
Статус міста | з 1977 року | ||||||||
Населення | ▼ 9672 (01.01.2017)[1] | ||||||||
Площа | 2.3 км² | ||||||||
Густота населення | 4205 осіб/км² | ||||||||
Поштові індекси | 85600-85602 | ||||||||
Телефонний код | +380-6278 | ||||||||
Координати | 47°56′30″ пн. ш. 37°30′46″ сх. д. | ||||||||
Висота над рівнем моря | 152 м | ||||||||
Водойма | р. Осикова | ||||||||
Відстань | |||||||||
Найближча залізнична станція | Красногорівка | ||||||||
До станції | 6,4 км | ||||||||
До обл./респ. центру | |||||||||
- фізична | 21,3 км | ||||||||
- автошляхами | 28,3 км | ||||||||
До Києва | |||||||||
- фізична | 580 км | ||||||||
- автошляхами | 718 км | ||||||||
Міська влада | |||||||||
Адреса | 85600, Донецька обл., Мар'їнський район, м. Мар'їнка, пр. Дружби, 12 | ||||||||
Вебсторінка | Мар'їнська міськрада | ||||||||
Міський голова | комендант Тесля Олександр Олександрович | ||||||||
Мар'їнка у Вікісховищі
|
До території міста безпосередньо примикають західні околиці Донецька (Петровський район).
Місто розділене на дві частини лінією фронту.
Історія
На місці нинішнього міста знаходилося старовинне запорозьке займище. У 1704 році по обох сторонах Гнилуши було кілька зимівників і хуторів січового запорізького козацтва.[2]
Засноване як село в 40-х рр. XIX ст. переселеними сюди селянами Полтавської і Харківської губерній. До 1859 року тут було 220 дворів, проживало 1316 чоловік. У 1869 році відкрита церковноприходська школа, у 1896 — земське училище. Напередодні першої світової війни в селі нараховувалося 524 двори.
На початку 1930-х рр. проведена колективізація сільського господарства, в 1932 р. створена машинно-тракторна станція. У 1928 р. в село переведений Пирятинський педтехнікум. У 1938 р. Мар'їнка віднесена до категорії селищ міського типу. До 1941 р. тут були завершені електрифікація і радіофікація, працювали дві загальноосвітні школи, клуб, бібліотека.
У роки після німецько-радянської війни побудований ряд промислових підприємств, споруджено водосховище. Педтехнікум переведений у Костянтинівку. У 1977 р. селище отримало статус міста.
Російсько-українська війна
За Мар'їнку було два бої. Перший — в 2014, другий — у червні і надалі 2015 року.
26 січня 2015 року увечері на одному з блокпостів під містом вибухнув автомобіль зі смертником, 1 солдат загинув, 2 важкопоранені — з Одеської 28-ї гвардійської мехбригади[3].
На початку червня 2015 року біля Мар'їнки відбувся бій. За оцінками журналіста BBC News, зіткнення стало наймасштабнішим з моменту підписання домовленостей Мінськ-2 в лютому 2015 року[4]. Спочатку проросійські терористи захопили частину міста, однак українські війська їх вибили.
Загальна характеристика
Мар'їнка займає територію 2,3 км², з них 26 % під забудовою. На одного жителя припадає 50 м² зелених насаджень. Середня температура січня −6,6, липня +21,6. За рік випадає 434 мм опадів.
Понад 40 % зайнятих в народному господарстві працюють в промисловості. Основні підприємства: шиноремонтний, молочний заводи, харчосмакова фабрика, хлібокомбінат.
Мар'їнський молокозавод (ВАТ «Лактіс») за допомогою Донецького концерну «Енерго» випускає близько 50 найменувань продукції.
Стабільно працює ВАТ «Мар'їнська харчосмакова фабрика». Продукція підприємства — крупи, борошно, олія тощо — має попит на українському ринку. А мар'їнська халва відзначена міжнародним призом «Золотий орел» (1998 р.) і знаком якості «Вища проба» (2001 р.).
У місті діють 2 дитячих дошкільних установи, 2 загальноосвітніх школи, музична школа, будинок культури, бібліотека, дитячо-юнацька спортивна школа, Донецький обласний госпіталь для інвалідів другої світової війни, школа-інтернат для дітей-сиріт.
Населення
Населення на 5 грудня 2001 р. складало 10,7 тис. осіб, на початок 2004 р. — 10,4 тисячі. 1 січня 2013 тут налічувалося 9913 мешканців[5].
Станом на січень 2015 року тут мешкало 9 775 осіб[6].
За переписом 2001 року розподіл мешканців міста за рідною мовою був наступним[7]:
- українська — 70,11 %
- російська — 28,93 %
- вірменська — 0,35 %
- білоруська — 0,06 %
- грецька — 0,06 %
Відомі люди
Народилися
- Владзімірський Микола Іванович (нар. 1954) — громадський діяч, журналіст, майстер спорту з міжнародних шашок, багаторазовий чемпіон Криму й Севастополя.
- Марсюк Василь Андрійович (нар. 1938) — поет, публіцист, автор багатьох книжок поезії для дорослих і дітей, член Національної Спілки письменників України.
ЗМІ
Кума.City — міське інтернет-видання, створене у червні 2019 Агенцією розвитку локальних медіа «Або».[8]
Примітки
- Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
- Феодосий Макаревский: Материалы для историко-статистического описания Екатеринославской Епархии: Церкви и приходы прошедшего XVIII столетия. — Екатеринослав, типография Я. М. Чаусского, 1880. — С. 758.
- На блокпосту під Мар'їнкою вибухнув автомобіль зі смертником. Є загиблі, — ЗМІ
- Ukraine crisis: Violence flares up near Donetsk, BBC News (3 June 2015)
- Державний комітет статистики України. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2013 року, Київ-2013
- Розподіл населення регіонів України за рідною мовою у розрізі адміністративно-територіальних одиниць
- Кума.City: для кого і навіщо у місті з'явився новий сайт. Кумa.City (укр.). Процитовано 16 січня 2020.
Додаткова література
- Мар'їнка — Інформаційно-пізнавальний портал | Донецька область у складі УРСР (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Донецька область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970. — 992 с.)
- Василь Пірко Заселення Степової України в XVI—XVIII ст. // Донецьк: Укр. центр, 1998. — 124 с.
- Лаврів П. Моя земля — земля моїх батьків Архівовано 20 грудня 2016 у Wayback Machine. Донецьк, Український культурологічний центр, Донецьк: Донецьке обласне Товариство української мови ім. Т. Г. Шевченка, РВП «Лебідь», 1995. — 64 с.
- Пірко В. О. Заселення Донеччини у XVI—XVIII ст. (короткий історичний нарис і уривки з джерел) / Український культурологічний центр. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2003. — 180 с.
- Лаврів П. Історія південно-східної України. Львів. «Слово», 1992. — 152 с. — ISBN 5-8326-0011-8.
- Алфьоров М. А. Урбанізаційні процеси в Україні в 1945—1991 рр: Монографія/ М. А. Алфьоров — Донецьк: Донецьке відділення НТШ ім. Шевченка, ТОВ «Східний видавничий дім» 2012. — 552 с.
- Алфьоров М. А. Міграційні процеси та їх вплив на соціально-економічний розвиток Донбасу (1939—1959 рр.): монографія / М. А. Алфьоров; Укр. культурол. центр, Донец. від-ня Наук. т-ва ім. Шевченка. — Донецьк, 2008. — 192 c.