Маска Червоної Смерті

Історія починається з опису жахливої хвороби під назвою Червона смерть, яка спустошує країну. У жертв чуми спостерігалися «гострі болі», «раптове запаморочення» і кривавий піт. Як повідомляється, чума вбивала менш ніж за півгодини. Принц Просперо не хотів померти від хвороби, зібрав тисячі своїх наближених і сховався у віддаленому ізольованому монастирі, побудованому за його проектом. Принц і його наближені замурували всі входи і виходи і збиралися жити там поки не закінчиться хвороба. Принц подбав про все: там були і музиканти, і танцівниці, і слуги, і їжа, і розкішні кімнати. У монастирі була анфілада з семи великих кімнат. Через півроку принц влаштував грандіозний бал-маскарад.Кожна кімната була прикрашена і облаштована своєму специфічному кольорі — блакитному, пурпуровому, зеленому, оранжевому, білому і фіолетовому. У сьому кімнату з чорними стінами і криваво-червоними вікнами ніхто не наважувався заходити, там було дуже моторошно. У цій кімнаті розташовувався годинник з чорного дерева, який кожну годину починав дзвінко і протяжно бити, змушуючи музикантів зупинити гру на інструментах, а гостей — танцювати. Лише коли бій годинника припинявся, веселощі поновлювалося.

Коли повинно було пробити дванадцяту годину, Просперо і царедворці помітили незнайомця, одягненого в темне, забруднене кров'ю лахміття, схоже на саван. Особа незнайомця була закрита маскою, що зображає труп і симптоми Червоної Смерті. Жахливо розсердившись, Просперо зажадав розкрити особистість незнайомця, щоб згодом знати, кого він покарає через повішення. Гості ж злякалися і розступилися, коли незнайомець почав йти геть від Просперо. Він пройшов шість кімнат і зупинився біля останньої, чорної, зали. Принц вихопив свій кинджал і пустився в погоню, але біля порога чорної кімнати незнайомець раптово обернувся і втупив в принца свій погляд. Просперо скрикнув і впав мертвим. Гості, побачивши це, розсердились і накинулися на незнайомця, але потім в жаху відсахнулися, так як у того під саваном не виявилося фізичного тіла. Це була сама Червона смерть. Люди почали падати і вмирати і над усім запанували морок, загибель і Червона смерть.

Спочатку Едгар Аллан По видав оповідання в журналі «Грема» Ladies and Gentleman's Magazine під назвою «Маска Червоної Смерті» (англ. The Mask of the Red Death) з підзаголовком «Фантазія» (A Fantasy). Дана публікація принесла йому 12 доларів.[1] Пізніше вийшло, друге, виправлене, видання в Broadway Journal(журнал) під сталою нині назвою (Masque of the red death)[2]. Англійська назва оповідання (The Masque of the Red Death) буквально перекладається як «Маскарад Червоної Смерті» — нова назва підкреслила образ незнайомця, що з'явився в кінці розповіді, і зосередила увагу читача на маскараді[3].

• «Чума у Флоренції» (фільм, 1919) — знятий за мотивами оповідання Е. А. По.
• «Привид блукає Європою» (фільм, 1922) — фільм Володимира Гардіна за мотивами оповідання.
• Венді Пайні написала і ілюструвала еротичну версію «Маски Червоної Смерті».
• Безіл Ретбоун, в рамках проведеного ним на початку 1960-х років проекту з створення аудіокниг за розповідями Едгара Аллана По, створив також і аудіокнигу «Маска Червоної Смерті» (виробництво LP Caedmon). Аудіоверсії «Маски Червоної Смерті» свого часу створювали Крістофер Лі, Херд Хатфілд, Мартін Донеган і Гебріел Бірн.
• У 2013 році в околицях Детройта (штат Мічиган) було оголошено про початок щорічного концерту в рамках святкування Хелловіна. Гості цієї вистави ставали учасниками подій «Маски Червоної Смерті». Вистава носить ту ж назву.