Маскулізм

Маскулізм або маскулінізм (від лат. masculinus «чоловічий») — ідеологія і суспільно-політичний рух, метою якого є усунення сексизму та стереотипів щодо чоловіків[1][2][3][4]. Незважаючи на наукове підґрунтя, рух не користується підтримкою серед державних чиновників і суспільства.

Історія маскулізму

Особливе місце в історії розвитку маскулізму як руху займає британський журналіст, історик і філософ Ернест Белфорт Бакс, який вважається родоначальником чоловічого правозахисного руху. Період його суспільної діяльності охоплює кінець ХІХ — початок ХХ сторіччя. Рух, розпочатий Е. Баксом, був спробою привернути увагу суспільства до аспектів безпідставної дискримінації чоловіків за ознакою статі в таких сферах, як законодавче регулювання сімейних відносин, культура, захист держави, профілактика і боротьба з сімейним насиллям, кримінальне законодавство, гендерні ролі та очікування. Публікації Е. Бакса з'являлися в мас-медіа протягом тридцяти років, що зробило його внесок в розвиток чоловічого правозахисного руху не тільки першим, але і одним з найбільш значимих[5].

Сучасний маскулізм представлений зареєстрованими і неформальними об'єднаннями, переважними видами діяльності яких є просвітницька, волонтерська, публіцистська і активістська. Незважаючи на вагомі аргументи і об'єктивні докази дискримінації чоловіків, рух не користується значною підтримкою серед державних чиновників країн західного світу. В середині 80-их років ХХ сторіччя активісти виступили з пропозицією створити в Європейському парламенті підкомісію із захисту прав чоловіків, однак вона не була підтримана законодавцями[6].

В 2016 році американська режисерка, акторка і колишня феміністка Кессі Джей зафільмувала документальний фільм "Червона пігулка", в якому вона показала раніше приховувані (через непопулярність та замовчування в ЗМІ) для масового глядача інтерв'ю з активістами і розкриває справжні ідеї руху за права чоловіків в сучасному світі[7].

Проблематика маскулізму

Примусовий призов

Відзначається, що на даному етапі примусовий призов громадян для проходження військової служби закріплений законодавчо в близько 80 країн світу. В трьох з них призов розповсюджується також на жінок. В тих країнах, де примусовий призов фактично відсутній, часто, тим не менше, існує так звана система обов'язкового військового обліку, як правило, тільки для чоловіків. Порушення правил військового обліку тягне за собою обмеження в правах, в тому числі у виборчому праві, яке фактично, виявляється для чоловіків умовним. Це підводить до висновку, що у випадку зміни геополітичних амбіцій влади будь-яка, на перший погляд правова, держава, може примусово залучити чоловіче населення до участі в операціях, що загрожують їх життю і здоров'ю. Зауважується, що скасування примусового призову використовується як політична обіцянка протягом багатьох років в Росії та Україні. Тобто, політики усвідомлюють, що доволі значна частина населення не підтримує систему примусового призову і виступає за контрактну армію. Більшість маскулістів виступають проти загальнообов'язкового призову на строкову військову службу і за комплектування збройних сил виключно на контрактній основі.

Низька тривалість життя чоловіків

Згідно зі звітом "Світова статистика охорони здоров'я ВОЗ", середня очікувана тривалість життя чоловіків, що народилися в 2008 році в Україні складе лише 62 роки (на 12 років менше, ніж аналогічний показник серед жінок). В період 1990-2000 років різниця очікуваної тривалості життя жінок і чоловіків також складала 10-12 років. Середня очікувана тривалість здорового життя для жінок складає 64 роки, а для чоловіків - 55. Імовірність смерті у віці 15-60 років для жінок складає 15%, для чоловіків - 40%[8].

Високий рівень смертності

В Україні та світі існує непомірно високий рівень смертності чоловіків внаслідок суїцидів, нещасних випадків на виробництві та зовнішніх причин. Так, зокрема, частка чоловіків серед померлих від суїциду становить 81%[9], серед померлих внаслідок зовнішніх причин — 78%[10], серед померлих внаслідок нещасних випадків на виробництві — 79%[11].

Більш тривалі терміни ув'язнення

Більш тривалі терміни ув'язнення в порівнянні з жінками за скоєння одного й того самого злочину. Згідно зі статистикою, жінки будь-якої раси отримують значно менші строки позбавлення волі у порівнянні з білими чоловіками, що скоїли ті самі злочини. Так, наприклад, у період з 2000 по 2016 роки, в США темношкірі і білі жінки отримували строки покарань приблизно на 30% менші, ніж чоловіки [12].

Сімейне право

(основна стаття Рух за права батьків)

Проблеми пов'язані із сімейним правом, що стосуються батьків-чоловіків та їх дітей, включаючи опіку та виховання дітей після розлучення батьків. Більшість членів руху за права батьків, які в першу чергу зацікавлені в цих питаннях — батьки-чоловіки, які прагнуть емансипації у рівних правах щодо своїх дітей та їх вихованні нарівні з матерями або після розлучення, або з незадоволеним батьківством над дітьми.

Позитивна дискримінація

Позитивна дискримінація

Інші аспекти дискримінації

Активісти виділяють більше сотні жіночих культурних і соціальних привілеїв, деякі з яких закріплені законодавчо[13]. Це, зокрема, різні норми покарання для жінок та чоловіків за скоєння одного і того самого злочину, закріплені Кримінальним кодексом, різні строки виходу на пенсію, різниця у величині страхового стажу для виходу на пенсію, в тому числі за вислугою, культурні і моральні упередження та ін. В умовах євроінтеграції України важливого значення набуває аналіз і недопущення зразків гендерного нерівноправ'я і подвійних стандартів, наявних у західних культурах.

Реакції

Див. також

Примітки

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.