Матвієнко Микола Юхимович

Матвієнко Микола Юхимович (нар. 11 квітня 1914 року в селі Піски Лохвицького району Полтавської області УРСР - † 10 січня 1990 року в місті Лермонтов Ставропольського краю  РРФСР) - командир взводу 307-го окремого танкового батальйону 80-ї стрілецької дивізії 13-ї армії Північно-західного фронту, молодший комвзвод.

Матвієнко Микола Юхимович
Народження 11 квітня 1914(1914-04-11)
Піски,
Лохвицького району,
Полтавської області,
УРСР
Смерть 10 січня 1990(1990-01-10) (75 років)
місто Лермонтов,
Ставропольського краю,
 РРФСР
Поховання Лермонтов
Країна  СРСР
Рід військ бронетанкові війська
Роки служби 1936–1956
Звання  Підполковник
Командування 13-та армія (СРСР)
80-та стрілецька дивізія
Війни / битви Радянсько-фінська війна
Радянсько-німецька війна
Нагороди

Біографія

Народився 11 квітня 1914 року в селі Піски Лохвицького району Полтавської області  УРСР в сім'ї селянина-батрака. Українець.[1]

У 1929 рокі закінчив 7 класів Пісківської неповної середньої школи, а через рік за комсомольською путівкою поїхав на будівництво Дніпрогесу. З 1933 року працював монтажником на реконструкції Макіївського металургійного заводу імені Кірова.[1]

У Червоній Армії з 1936 року. У 1939 році закінчив курси молодших лейтенантів. [1]

Брав участь у Радянсько-фінляндської війни  1939-40 років.[1]

З 1939 року став членом ВКП(б) /КПРС.[2]

Командир взводу 307-го окремого танкового батальйону (80-та стрілецька дивізія, 13-та армія, Північно-західний фронт) молодший комвзвод Микола Матвієнко, переслідуючи  противника в районі залізничної станції «Хейн'еки» (нині – «Речовий» Виборгского району Ленінградської області), 3 березня 1940 року розміновував прохід в мінному полі, забезпечивши просування піхоти і танків в глибину ворожої оборони.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 7 квітня 1940 року «за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з фінською білогвардейщиною і проявлені при цьому відвагу і героїзм» молодшому комвзводу Матвієнку Миколі Юхимовичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 405).[2]

Учасник Німецько-радянської війни з червня 1941 року. Герой «зимової війни» командував танковою ротою.

У роки Німецько-радянської війни командував танковою ротою. Був важко поранений. Після Перемоги над гітлерівською Німеччиною продовжував службу в армії. З 1956 року підполковник Матвієнко Н.Е. - у запасі, а потім у відставці.[1]

З 1944 по 1946 рік М. Ю. Матвієнко працював військовим комісаром у Козельщинському районі на Полтавщині. У 1948 році закінчив партійну школу при ЦК Компартії України. Був на партійній і господарській роботі, очолював міський комітет народного контролю у місті Навої Бухарської області Узбецької РСР.[1]

Після виходу на пенсію проживав в місті Лермонтов Ставропольського краю  РРФСР.

Помер 10 січня 1990 року.

Нагороди і медалі

Примітки
  1. Матвієно, Микола Юхимович. Полтавці - Герої Радянського Союзу. Полтава історична. Процитовано 03 лютого 2015 року.
  2. Матвиенко Николай Ефимович ((рос.)). Патриотический проект «Герои страны». Процитовано 03 лютого 2015.

Література
  • За мужество и отвагу. Харьков, 1984.
  • Таджибаев X. Н. Мужество. М., 1977.
  • Твои освободители, Донбасс! 5-е изд., доп. Донецк, 1976.
  • Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М.: Воениздат, 1988. — Т. 2 /Любов — Ящук/. — 863 с. — 100 000 екз. — ISBN 5-203-00536-2

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.