Матвіївка (Золотоніський район)

Вік Матвіївки досить поважний - понад 300 років. Перша згадка про це поселення датується 1698 р. Оскільки в переписі населення 1666 року село ще не згадано, можна припустити, що воно виникло на хронологічному відтинку між цими датами.

Щодо походження назви села, то вона має антропонімічний характер і пов`язана з першопоселенцем на ім`я Матвій. Суфікс -івк- здебільшого застосовується для твореня ойконімів, пов`язаних з людьми.

З 1768 року у селі церква Василія Великого[2], а з 1813 - Олександро-Невська церква[3]

Матвіївський курінь належав до Домантівської сотні, його козаки боронили рідну землю від непроханих зайд. За "Описами Київського намісництва" (80-ті роки XVIII ст.) в селі Матвіївка налічувалося 24 двори з 95 мешканцями. Переважна більшість місцевої людності на той час уже потрапила в залежність від великих землевласників, зокрема колезького асесора М.Гриневича та військового товариша Платковського.

Село є на мапі 1826-1840 раків.[4]

Із запровадженням нового адміністративного поділу Матвіївка була підпорядкована Піщанській волості. У пореформену добу швидко зростало населення села. Так, тоді як у 1885 р. тут налічувалося 59 дворів із населенням 324 жителі, то на 1900 р. ці цифри становили відповідно 70 і 430, а на 1910 р. - 82 і 455. Отже, порівняно з кінцем XVIII ст. місцеве населення зросло більш ніж учетверо.

Матвіївчани на поч. ХХ ст. володіли 648 дес. землі, з них лише 267 дес. - орної. У селі налічувалося два заможні господарі, більшість же страждала від безземелля (7 господарств) і малоземелля (36). Землю обробляли примітивними знаряддями праці: у господарствах на той час налічувалося 35 плугів, 88 сох і 77 борін. Як живе тягло використовувалося 53 воли та 58 коней. У 1910 р. під посівами було 127 дес. жита, 20 - ярої пшениці. 11 - ячменю, 31 - вівса, 41 - гречки, 7 - проса. 21 десятину відвели під городину, 4 - соняшник, 8 - льон і коноплі, 12 - баштан. У приватних господарствах жителів утримувалося 282 голови ВРХ ( з них - 77 корів), 237 - овець, 78 свиней, 267 курей. Сім сільських пасічників збирали мед з 157 вуликів. Зерно переробляли на 6 матвіївських вітряках, а замовлення матвіївців виконували 2 теслі, 7 ткачів, 4 кравці, 1 швець, 1 коваль.

Наприкінці ХІХ ст. у Матвіївці була відкрита земська початкова школа. У цьому закладі станом на 1 січня 1909 р. навчалося 93 учні (89 хлопчиків і лише 4 дівчаток). Рівень писемності тамтешнього населення залишався низьким - 20%. Всього 16 місцевих жінок уміли читати й писати.

У роки Української національно-демократичної революції 1917-1921 рр. було здійснено розподіл поміщицької землі. На початку непівського періоду Матвіївка була підпорядкована Домантівській сільській раді. За переписом середини 1920-х рр. у селі налічувалося 118 господарств з населенням 565 жителів (262 чоловіки і 303 жінки)

У 1929 р. незаможницькі господарства матвіївки об`єдналися в колгосп "Червоний Дніпровець", його правління очолив І.А. Татар. Згодом до нього було втягнуто майже всіх місцевих селян. Пережили матвіївці й страшні та голодні 1932-1933 рр. та період сталінських репресій. Проте найбільшим випробуванням для селян стала війна з німецьким нацизмом. Понад 100 жителів села взяло участь у цьому священному двобої із загарбниками, 43 не повернулося до рідних домівок. Кілька десятків матвіївців за мужність і героїзм на фронтах війни було нагороджено бойовими орденами та медалями. Навіки прославив своє село Я.Т. Андрющенко, який за свої подвиги у боротьбі з ворогом був удостоєний високого звання Героя Радянського Союзу.

У роки повоєнної відбудови матвіївське господарство функціонувало самостійно. Село було забезпечене електрострумом від місцевої ГЕС на Супої. З 1950 р. у зв`язку з укрупненням колгоспів "Червоний Дніпровець" припинив своє самостійне існування, а його землі та виробничі об`єкти увійшли до складу дмитрівського колгоспу "Більшовик". Тоді Матвіївка була підпорядкована Дмитрівській сільраді. Матвіївчани зробили свій вагомий внесок у феєричні успіхи колгоспу "Більшовик" - визнаного районного лідера аграрного виробництва. Кращі працівники ланів і ферм удостоїлися урядових відзнак. Зокрема, орденом "Знак Пошани" була нагороджена доярка Н.С. Корзун.

У 1960- 1970 рр. було збудовано нове приміщення сільського клубу, працювали початкова школа, дитсадок, ФАП.

Разом з дмитрівчанами жителі Матвіївки пережили сучасні аграрні метаморфози 1990-х рр. Майже усі колишні матвіївські колгоспники передали свої земельні паї ТОВ " Багатир". Декілька матвіївців пов`язало свою долю з фермерським господарством В.П. Драча "Златополь". У селі працює млин, який обслуговує не лише місцевих мешканців, але й дмитрівчан. До послуг матвіївців - фельдшерський пункт, клуб, бібліотека. Свого часу на всю Черкащину славилася матвіївська хор-ланка. Цей знаний колектив художньої самодіяльності став дипломантом багатьох конкурсів, йому випала честь взяти участь у Всеукраїнському огляді "Сонячні кларнети" (худ. керівник - М.П. Сідина)

Родом з Матвіївки - заслужений артист України, актор Запорізького музично-драматичного театру Ю.П. Бакум. Часто буває в селі та кладе на полотно барви його чудових краєвидів відомий художник із Кіровоградщини В.О. Коляда, до речі, уродженець Кривоносівки.

В селі народився Андрющенко Яків Трохимович — Герой Радянського Союзу[5];